Ми вишикувалися і почали наступати. Приблизно годину знадобився нам для того, щоб дійти до Великої Арки.
Ми пройшли і її. Ми увійшли в Амбер.
Де б не був зараз Ерік, я впевнений, він не припускав ніколи, що нам вдасться зайти так далеко.
І я задумався про те, де зараз був Блейз. Чи вистачило у нього часу вихопити карту і використати її, перш ніж він досяг дна прірви? Я думав, що ніколи цього не дізнаюся.
Ми недооцінили супротивника по всіх статтях. Зараз його війська набагато перевершували нас чисельністю, і нам просто не залишалося нічого іншого як тільки битися до останнього, так довго, як тільки ми могли протриматися. Чому я зваляв такого дурня і кинув Блейзу свою колоду? Я знав, що у нього не було своєї, і тому діяв інстинктивно, по тим рефлексам, які швидше за все виробилися у мене на відображенні Земля. Але ж я міг би використати Карти, щоб сховатися, якщо мене розіб'ють вкінець.
І мене розбили вщент.
Ми билися до самих сутінків, і до цього часу у мене залишилася всього жменька воїнів. Нас оточили на тисячу ярдів всередині самого Амбера і все ще досить далеко від палацу. Ми вже не йшли вперед, а захищалися, і гинули один за іншим. Ми зазнали поразки.
Льювілла або Дейдра надали б мені притулок. Навіщо я це зробив?
Я вбив ще одного солдата і перестав думати про свою помилку.
Сонце опускалося, почало темніти. Нас залишалося всього кілька сотень, і ми не наблизилися до Палацу ні на крок.
Потім я побачив Еріка і почув, як він голосно віддавав якісь накази.
Якби я тільки міг підійти м нього ближче!
Але я цього не міг.
Можливо, я і здався б йому в полон, щоб зберегти життя ще живим моїм солдатам, які билися добре і відслужили мені гарну службу, чим би не скінчився цей бій.
Але здаватися було нікому, та ніхто й не збирався брати мене в полон. Ерік не почув би мене, навіть якщо б я закричав на все горло. Він був далеко і лише командував.
Так що ми продовжували битися і в мене залишалося всього близько сотні воїнів.
Коротше.
Вони вбили всіх, окрім мене.
На мене ж накинули сітку і били тупими стрілами без наконечників.
В кінці-кінців я впав, мене оглушили палицею по голові та зв'язали, а далі почався якийсь кошмар, який не закінчувався, що б я не робив.
Ми програли.
Пробудився я в темному місці, в підземеллі глибоко під Амбером, шкодуючи, що мені не вдалося дійти до самого кінця і померти.
Той факт, що я все ще залишався в живих означав, що Ерік будує щодо мене якісь плани. Перед очима виникли примари колодок, вогню і тортур щипцями. Я передбачав той кошмар, який мені загрожує, лежачи на сирій солом'яній підстилці.
Я не знав, як довго провалявся без свідомості.
Я обнишпорив усю свою маленьку камеру, намагаючись знайти хоч що-небудь, з допомогою чого міг би покінчити з собою, але ніщо не могло послужити цій меті.
Рани горіли, як опіки від сонця, і я дуже втомився.
Я поклав своє тіло зручніше і знову заснув.
Я прокинувся, але до мене так ніхто і не прийшов. Мені нікого було підкупити, і ніхто мене не катував.
Але ніхто також не приніс мені поїсти.
Я лежав, загорнувшись у плащ, і згадував усе, що сталося з тих пір, як я прокинувся в Грінвуді і відмовився від уколу. Можливо, для мене було б краще, якби я цього не зробив.
Я пізнав відчай.
Скоро Ерік коронується в Амбері. Можливо, це вже відбулося.
Але сон був прекрасним виходом, а я так втомився…
Вперше за довгий час я отримав можливість спати, відпочивати і забути про свої рани.
У сирій темній камері гидотно пахло.
8
Не пам'ятаю, скільки разів я прокидався і знову засипав. Двічі я знаходив м'ясо, хліб і воду на підносі біля дверей. Обидва рази я з'їдав все до крихти. Камера моя була безпросвітно темна і дуже холодна. Я чекав. І знову чекав.
Нарешті за мною прийшли.
Двері розчинилися і з'явилося слабке світло. Я закліпав з незвички і в цей момент мене покликали.
Коридор зовні був вщерть набитий озброєними воїнами, щоб я не викинув якогось фокусу.
Я потер рукою щетину на підборідді і пішов туди, куди мене вели.
Ми йшли довго, і дійшовши до залу зі спіральними сходами стали підніматися по них. Поки ми йшли, я не задав жодного питання, і ніхто нічого не намагався мені пояснити.
Ми дійшли до верху і пішли вже по самому палацу. У теплій чистій кімнаті мені веліли роздягтися догола. Я роздягнувся. Потім я увійшов у ванну з гарячою водою, від якої йшла приємна пара, підійшов слуга, зішкріб з мене весь бруд, поголив і постриг мене.