У мене так страшенно боліла голова, і в душі моїй не було спокою.
Я не спав стільки, скільки міг витримати, але ніхто не прийшов відвідати мене. Я прокидався, йшов на протилежний кінець камери, знаходив напомацки тацю з їжею і їв, тобто якщо знаходив їжу. Я намагався весь час спати.
Після того, як я прокинувся в восьмий раз, біль відійшла з моїх очниць. Я ненавидів мого брата, який був королем в Амбері. Краще б він убив мене.
Я багато думав про те, як реагували інші на таку кару, але нічого не приходило в розтерзаний болем мозок.
Коли ж морок прийде і в сам Амбер, я знав, що Ерік гірко пошкодує про те, що зі мною зробив. Це я твердо знав, і тільки це втішало мене.
Так почалися дні, повні темряви, і я не міг виміряти їх перебіг. Навіть якщо б у мене були очі, я не зміг би відрізнити день від ночі в цьому похмурому підземеллі.
Час йшов своїм чередом, йому не було до мене діла. Іноді мене бив озноб, коли я задумувався про це, і я весь тремтів в холодному поті. Провів я тут кілька місяців? Або годин? А можливо, років? Або тижнів?
Я забув про все, що стосувалося часу. Я спав, бродив (я вже точно знав, куди треба поставити ногу і де повернути) і думав про все, що зробив і чого не встиг зробити в своєму житті. Іноді я сидів, схрестивши ноги, дихаючи рівно і глибоко, спустошуючи свій мозок, перебуваючи в прострації так довго, як тільки міг. Це допомагало — ні про що не думати, чи думати ні про що.
Ерік був розумний. Хоча сила жила в мені, зараз вона була марна. Сліпий не може піти у Відображення.
Борода виросла до грудей і волосся лоскотало спину. Спочатку я весь час був голодний, але потім апетит пропав. Іноді, коли я вставав занадто різко, крутилася голова. Я все ще міг бачити, але тільки в кошмарних снах, і мені ставало ще гірше, коли я прокидався.
Пізніше, однак, я став майже забувати події, що призвели мене до сліпоти. Я почав дивитися на них збоку, як ніби це було не зі мною, а зі сторонньою людиною.
Я дуже багато втратив у вазі. Я намагався уявити сам себе, виснаженого і злого. Я не міг навіть плакати, хоча кілька разів відчував, що мені дуже хочеться це зробити. Щось було не в порядку навіть зіслізними протоками. Страшно, що людину можна довести до такого стану.
Одного разу в двері тихо-тихо пошкребли. Я не звернув на це уваги.
Знову пролунав той же звук, і знову я не відреагував.
Потім я почув своє ім'я, вимовлене слабким запитальним шепотом.
Я перетнув камеру:
— Так?
— Це я, Рейн. Як ви тут?
Я розреготався:
— Чудово! Ох, краще не придумаєш! Біфштекси з шампанським кожну ніч і купа дівчаток! Боже! Ну і питання ти задаєш!
— Пробачте, — сказав він, що я нічого не можу зробити для вас.
Я почув біль у його голосі.
— Знаю, — відповів я.
— Якби міг, я зробив би усе.
— І це знаю.
— Я тут дещо приніс. Візьміть.
Маленьке віконце біля підлоги скрипнуло, відкриваючись.
— Що тут? — Запитав я.
— Чистий одяг. І три буханки свіжого хліба, голівка сиру, трохи яловичини, дві пляшки вина, блок сигарет і багато сірників.
Голос мій сів від хвилювання, в горлі пересохло.
— Спасибі, Рейн. Ти хороший. Як тобі вдалося все це?
— Я знаю стражника, який стоїть на варті в цю зміну. Він буде мовчати, занадто багатьом він мені зобов'язаний.
— Дивись, як би йому не спало на думку сплатити всі борги одразу — одним доносом, — застеріг його я, — Так що, хоч я і дуже тобі вдячний, краще більше так не ризикуй. Можна не говорити, що все, що може тебе видати, я знищу.
— Як би я хотів, щоб все трапилося навпаки, о мій принц!
— Приєднуюся до цієї думки. Спасибі, що подумав про мене, коли це заборонено робити.
— Ну, це як раз було легко, — відповів він.
— Що нового в Амбері?
— Править Ерік. Ось і все.
— Де Джуліан?
— Відісланий назад в Арденський ліс зі своїми воїнами.
— Чому?
— Щось дивне проникає до нас з Відображень, весь останній час.
— Ах ось як? Зрозуміло. А що Каїн?
— Він все ще в Амбері, ублажає себе, як може. В основному п'є і розважається з бабами.
— А Жерар?
— Він адмірал всього флоту.
Я зітхнув з полегшенням. Зізнатися, я переживав, що його відхід у південні води під час битви накличе на нього немилість Еріка.
— А що з Рендомом?
— Він бранець, але в своїх власних покоях.