— Знаю, — механічно відповів я і тут же зрозумів, що дійсно це знаю.
— Так, — продовжувала вона. — Ерік буде задоволений, що ти — мій гість. Це змусить його залишити тебе у спокої, адже саме цього ти хочеш, «Не-се-на?».
«Уї, мадам».
ЕРІК! Це щось означало! Я ЗНАВ Еріка, і чомусь було дуже важливо, що я його знав. Правда, це було давно. Але Ерік, якого я знав, все ще був для мене дуже важливий.
Чому?
Я ненавидів його, і це була одна з причин. Ненавидів його настільки, що навіть думка про його вбивство була не в дивину. Можливо, що я колись навіть намагався це зробити.
І між нами існував якийсь зв'язок, це я теж знав.
Родинний? Так, так, саме це.
Причому ні мені, ні йому не подобалося, що ми… брати… Я уявив… згадав…
Великий, сильний Ерік — з його великоюою кучерявою бородою і очима — такими ж, як у Евеліни!
На мене нахлинула нова хвиля спогадів, в скронях відчайдушно запульсувало, лоб покрився потом.
Але на обличчі ніщо не відбилося, я повільно затягнувся сигаретою і пригубив пива, одночасно відчувши, що Евеліна дійсно була моєю сестрою! Тільки от звали її інакше. Я ніяк не міг пригадати її справжнє ім'я, але тільки не Евеліна — це вже точно. Що ж, доведеться вести себе ще обережніше, — вирішив я. — Врешті-решт не так вже важко взагалі не називати її по імені доти, поки не згадаю.
А хто ж я сам? І що, нарешті, все це означало?
Ерік, раптово відчув я, був якось пов'язаний з тією моєю автокатастрофою. Вона повинна була закінчитися моєю смертю, тільки я вижив. Чи не він і організував її? Так, підказували мої відчуття. Це не міг бути ніхто інший, тільки Ерік. А Евеліна допомагала йому, платячи Грінвудській лікарні, щоб мене тримали в несвідомому стані. Краще, ніж бути мертвим, але…
Раптово я зрозумів, що, прийшовши до Евеліни, я попався Еріку прямо в руки, став його бранцем, на якого можна напасти в будь-яку хвилину, якщо, звичайно, я тут залишуся.
Але вона сказала, що раз я її гість, то Еріку доведеться залишити мене в спокої. Було про що замислитися. Я не мав права вірити всьому, що мені говорили. Мені доведеться весь час бути насторожі. Можливо, дійсно буде краще, якщо я піду звідси, поки пам'ять повністю до мене не повернеться.
Але в глибині душі щось мене підхльостувало. Чомусь здавалося життєво важливим якомога швидше дізнатися, в чому справа, і діяти, як тільки про все дізнаюся. У мене було відчуття, що час дорогий. Дуже дорогий. І якщо небезпека була ціною повернення моєї пам'яті, то бути тому. Я залишаюся.
— І я пам'ятаю, — сказала Евеліна…
Тут я зрозумів, що вона говорила зі мною вже кілька хвилин, а я навіть не слухав. Може, тому, що базікала вона про дрібниці, і я автоматично не чув, а може тому, що мене накрила хвиля власних спогадів.
— Я пам'ятаю той день, коли ти переміг Джуліана в його улюблених змаганнях, і він шпурнув у тебе склянку з вином, і прокляв тебе. Але приз таки виграв ти. І він раптово злякався, що дозволив собі зайве. Але ти просто розсміявся і випив з ним інший стакан. Я думаю, він до цих пір кається, що не стримався тоді — адже він завжди такий холоднокровний, і мені здається, що він здорово заздрив тобі в той день. Ти пам'ятаєш? Мені здається, що з тих самих пір він майже у всьому намагається наслідувати тобі. Але я ненавиджу його, як і раніше, і сподіваюся, що коли-небудь він все ж спіткнеться. Тепер, я думаю, це буде скоро…
Джуліан, Джуліан, Джуліан. Так і ні. Щось щодо змагання і боротьби за приз, і те, що я порушив його майже легендарне самовладання. Так, в цьому було щось знайоме… ні, все ж я точно не пам'ятав, в чому там було справа.
— А Каїн, як здорово ти висміяв його! Він ненавидить тебе, адже ти знаєш…
Наскільки я зрозумів, я не користувався особливою популярністю.
І Каїн теж мені був знайомий. Дуже знайомий. Ерік, Джуліан, Каїн, Корвін.
Імена ці пливли в моєму мозку, розривали голову.
— Це було так давно… — Мимоволі вирвалося в мене.
— Корвін, — сказала вона, — давай перестанемо грати в піжмурки. Ти хочеш від мене більшого, ніж просто безпеки, я це знаю. І у тебе ще вистачить сил, щоб не залишитися осторонь, якщо ти поведешся правильно. Я не можу навіть здогадатися, що в тебе на думці, але, можливо, ми ще зуміємо домовитися з Еріком.
Це «ми» явно прозвучало фальшиво.
Вона прийшла до певних висновків щодо того, яку користь я можу їй принести за даних обставин, які б вони не були. Було ясно, що вона побачила можливість урвати й для себе ласий шматочок.