— Круто! Тільки давай заспіваємо разом щось таке, щоб іншим було зрозуміло.
За хвилину тишу поліцейського відділку розірвав «Інтернаціонал»:
Ми з Баєм стояли один навпроти одного і горлали, мов навіжені. В якийсь момент я почув, що співаємо не лише ми вдвох — з коридору й інших камер долинало:
Затримані, які перебували за стінами, а це турки, поляки, чехи, росіяни та інші, співали разом із нами кожен своєю мовою. Я уявив, що відбувається в приміщенні охорони, а також на вулиці, де спокійні німці простують у своїх вечірніх справах. Я обійняв Бая за плече і, здалося, обійняв усіх, хто перебував у камерах. На душі стало легко-легко…
— Налийте мені ще горілки, — я скорчив настільки жалюгідну гримасу, що стюардеса посміхнулася, — політичним злочинцям зайва порція не завадить.
Мене таки викинули з країни. В паспорті з’явився ще один штамп з «депортацією» та забороною в’їзду до Німеччини. Проте цього разу німці вирішили не ризикувати і посадили мене на літак до Києва. До аеропорту мене привезли в кайданках, але там їх зняли й віддали документи на руки. У літак я пройшов разом із представником прикордонної служби.
— Бажаю успіху, — прощаючись, той віддав під козирок. — Нагадую, що відтепер вам заборонено перетинати кордон Німеччини наступні п’ять років.
Він пішов, а я посміхнувся йому в спину. Навіть якщо вся Німеччина щосекунди нагадуватиме мені, від цього нічого не зміниться. У мене в кишені понад п’ять тисяч марок, яких цілком вистачить, щоб повернутися, куди я захочу і як захочу. Навіть з новим паспортом. А зараз я просто відпочину та відвідаю рідних. У Німеччині в мене ціла купа людей, які сховають, прикриють і обігріють, а вдома лише перспектива вдягнути військові чоботи. Тож, Європо, це лише перша наша зустріч!
— Данке, — я подякував стюардесі, узяв із таці чарчину коньяку, подумав і ткнув пальцем на пляшку у візочку. — А можна всю, щоб я вас більше не турбував?
Дівчина подивилася на мене з жалем, і простягнула пляшку. Ого, французький! А я так і не доїхав до Парижа. Та нічого. Не все відразу…
Літературно-художнє видання
Руслан ГОРОВИЙ
ДЕВ’ЯНОСТА ХВИЛЯ МІГРАЦІЇ
Повість
Copyright © PR-Prime Company, 2013
Видавничий та PR-супровід PR-Prime Company
Відповідальний за випуск Петро Мацкевич
Упорядкування Ксенії Мацкевич
Редактор Анна Грозовська
Коректор Грицько Ліванов
Макет Сашка Шевцова