Не сповільнюючи ходу, Річард завернув за ріг, прямуючи до самого центру величезних двостулкових дверей. За розкритими стулками була видна витончено обставлена бібліотека. Навпроти дверей розташовувалося величезне вікно, розділене важкими дубовими перекладинами на дюжину засклених квадратів. До стелі на тридцять футів у висоту піднімалися книжкові полиці. Уздовж полиць були приставлені драбини, які можна було пересувати уздовж полиць по мідних рейках, щоб забезпечити доступ до кожної полиці. Масивні колони з червоного дерева мерехтіли в променях сонячного світла, проникаючого через високі вікна. Але внизу світла було не надто багато, і щоб розігнати напівтемряву, необхідні були лампи.
Величезний стіл червоного дерева з крученими ніжками, кожна з яких була обхватом більше, ніж рука Річарда, стояв між дверима і вікном. Уздовж кожної стіни піднімалися колони, що підтримували верхні яруси полиць. Дальні кінці кімнати справа і зліва залишалися в тіні.
Енн виглядала здивованою.
— Річард! Що ти тут робиш? Ти повинен бути з нашими військами.
Річард не звернув на неї ніякої уваги, дістаючи затиснуту під ліктем книгу в червоній шкіряній палітурці. Використавши її як мітлу, він скинув зі столу лежать на ньому книги, звільнивши широкий порожній простір полірованого столу перед трьома чарівниками.
Річард кинув книгу в червоному шкіряному палітурці перед ними на стіл. Книга голосно хляпнула і луна цього звуку відгукнулося у величезній кімнаті подібно удару грому.
Золотий напис «Вогняний Ланцюг» замерехтів в напівтемряві.
— Що це? — Тривожно запитав Зедд.
— Доказ, — відповів Річард. — Вірніше, один з доказів. Я ж обіцяв представити їх тобі.
— Це дуже стародавня книга, — пояснив їм Натан. — У ній описана формула для створення того, що називається заклинанням Вогняного Ланцюга.
Зедд підняв на нього горіхові очі. — Що таке Заклинання Вогняного Ланцюга?
— Кінець нашого світу, наскільки ми встигли зрозуміти, — з похмурою впевненістю сказав Річард. — Придумавши його, древні чарівники зробили необережність і створили протиріччя, що порушує Дев'яте Правило. В кінцевому підсумку вони зрозуміли, що якщо одного разу Заклинання Вогняного Ланцюга буде запущено, це призведе до катастрофічних наслідків.
Натан насупився і подивився на Ніккі, очевидно очікуючи від колишньої Сестри більше мудрості і досвіду.
— Про що він говорить?
— Чарівники давнини розробили теорію про те, як змінювати пам'ять за допомогою магії Збитку, роз'єднуючи її на частини, які потім спонтанно відновлюються вже незалежно один від одного. В результаті формується помилкова пам'ять, щоб заповнити порожнечу на місці зруйнованих фрагментів. Вони розробили спосіб, як змусити людину зникнути по відношенню до всіх інших, змушуючи всіх забувати про неї, навіть якщо ви тільки що бачили її прямо перед собою. Буквально в ту ж мить, коли дивитеся на неї.
— Заклинання знищує пам'ять про предмет заклинання. Однак було виявлено, що цей випадок утворює свого роду ланцюгову реакцію, яку неможливо ні передбачити, ні управляти нею. Це нагадує пожежу, яка продовжує горіти, використовуючи в якості палива зв'язок предмета заклинання з іншими людьми, пам'ять яких не була змінена. У кінцевому рахунку вплив заклинання зачіпає цілком весь світ живих.
— До речі, щодо пророчих черв'яків — додав Річард. — Можливо, вони і справді існують, але в даному випадку причина зникнення пророцтв — Заклинання Вогняного Ланцюга. Запущене заклинання починає свою дію, заповнюючи в пророцтві порожні місця, залишені пророками для майбутньої роботи. Цей проміжок заповнюється пророцтвом, що містить в собі формулу Заклинання Вогняного Ланцюга. Таким чином, одного разу запущене, Заклинання Вогняного Ланцюга заражає і знищує всі гілки пророцтва, пов'язані або з предметом, або з хронологією. У нашому випадку використані обидва напрямки дії заклинання. І обидва вони відносяться до Келен. Тому вона і виявилася витерта з пророцтва тим, що називається Наслідком впливу Заклинання Вогняного Ланцюга.
Натан важко обм'як у кріслі. — Добрі духи…
Енн склала руки, засунувши пальці в рукава сукні. Вона не виглядала ні радісною, ні враженою.
— От і добре. Ми вивчимо цю книгу і подивимося, чи дійсно щось відбувається, чи це всього лише твої безглузді вигадки.
— Але проблема не тільки в цій книзі.
— Ти повинен був залишитися з армією, з нашими людьми. Ти повинен вести війська в заключний бій. Ти повинен негайно повернутися туди. Пророцтво вельми ясно говорить про це. Там чітко сказано, що якщо ти цього не зробиш, світ опиниться на грані загибелі.
Річард пропустив слова Енн повз вуха і спіймав пильний погляд діда.
— Як по-твоєму, чи існує магія, здатна протистояти заклинанню Вогняного Ланцюга?
Зедд знизав плечима. Можна було бачити, що він вельми засмучений манерою Річарда вести розмову.
— Звідки мені знати?
— Існує. І воно було створене саме для цієї мети.
— І що ж це? — Запитав Зедд.
— Скриньки Ордена.
Рот Зедда відкрився.
— Річард, це ж немож…
Річард засунув руку в кишеню і витягнув те, що в ньому лежало. Різко грюкнувши рукою по столу, він поклав це так, щоб було добре видно всім трьом.
Очі Зедда широко розкрилися. — О духи! Річард, це ж зміїна лоза…
— Пам'ятаєш, що сказано в Книзі Зниклих Тіней? «І коли шкатулки Одена введені в гру, виростає зміїна лоза…»
— Але… але… — Зедд запнувся. — Скриньки Одена знаходяться в Саду Життя, в Народному Палаці, під надійною охороною.
— І не тільки, — вставив Натан. — Я особисто озброїв солдатів Першого Кільця зброєю, яка здатна зупинити будь-якого обдарованого. Ніхто не може проникнути туди.
— Згоден, — наполягав Зедд. — Це неможливо.
Річард обернувся і обережно взяв те, що несла Кара. Він м'яко поставив «Сильну духом» так, щоб статуя стояла прямо перед трьома магами на протилежному кінці столу. Гордо піднявши відкинути голову, стиснувши кулаки, вона немов пручалася їх спробам представити її оманою.
— Це — Келен. Вона залишила статуетку в Саду Життя на місці шкатулок, щоб хоч хто-небудь дізнався, що вона дійсно існує. Заклинання Вогняного Ланцюга стерло її з загальної пам'яті. Ті, хто тепер бачить її, забувають про неї перш, ніж встигають навіть усвідомити, що бачать.
Енн махнула рукою в бік книги, зміїної лози і статуї.
— Але все це — тільки твої здогадки, Річард. Кому могло прийти в голову влаштувати таку змову.
— Цей план придумала Сестра Юлія, — сказала Ніккі. — З нею були Сестри Цецилія, Ерміна і Тові.
Енн насупилася. — Звідки ти дізналася?
— Мені зізналася Тові.
Тепер Енн виглядала більш здивованої.
— Зізналася… Навіщо б їй зізнаватися в таких речах? Як ти взагалі зустрілася з нею?
— Вона втікала з однією з шкатулок Одена. — Сказав Річард. — І потрапила в засідку до людини, якій я віддав Меч Істини. Він поранив її та викрав скриньку, яка була у неї.
Зедд ляснув себе по лобі і плюхнувся на стілець. Він не міг вимовити ні слова.
— А ще Тові розповіла мені, — продовжувала Ніккі, — що вони побували тут, в Ейдіндріле, і підклали труп в могилу Матері-сповідниці, щоб Річарду в будь-якому випадку ніхто не повірив. На випадок, якщо він зважиться розкопати могилу, в спробі переконати інших у своїй правоті. Вони взяли біле плаття в Палаці сповідниць. Вони хотіли бути впевненими, що всі вирішать, ніби Річард не в своєму розумі.
— Я хочу, щоб ви знали, ми відвідали руїни стародавнього міста Каска, на півдні Д'хари. В цей час туди прийшли розвідники Ордена, і на одному з них я провела експеримент. Я скористалася заклинанням, яке ви мені дали, щоб «вилікувати» Річарда від його «помилки».
Енн обережно підняла голову.
— І?
— Він прожив усього кілька хвилин.
Зедд, настільки ж білий, як його скуйовджене волосся, сховав обличчя в долоні.
— Упевнена, що частина цього виявиться… корисною, — сказала Енн, що виглядала швидше збентеженою. — І прекрасно, що ви виявили все це. Але, як я сказала, факт залишається фактом — ти повинен бути з військами, Річард. Ми вже показали тобі пророцтво, яке життєво важливе. «Якщо fuer grissa ost drauka не поведе людей в цей заключний бій, світ, що стоїть на краю пітьми, буде накритий жахливою тінню».