Річард стиснув пальцями скроні і дивлячись у підлогу, намагався зберегти терпіння. Йому довелося нагадати собі, що ці люди роблять те, що вважають правильним.
Він підняв очі і зустрів їх пильні погляди.
— Ви що, не бачите? — Він вказав на паросток зміїної лози на столі. — Ось він, заключний бій. Сестри Тьми ввели в гру шкатулки Одена. Вони мають намір привести Володаря у світ живих. Вони мають намір віддати смерті всіх живих, щоб знайти безсмертя. Для себе. Світ стоїть на краю загибелі.
Ви ще не бачите? Якби ви троє домоглися успіху, в сліпій впевненості слідуючи словам пророцтва, намагаючись втілити в життя обумовлені події, я б не пережив вашої спроби «вилікувати» мене. Я був би мертвим. У вашій спробі виконати пророцтво, ви допомогли б Сестрам Тьми домогтися успіху. Ви сприяли б загибелі всього живого. Світ міг загинути. Через вас.
Тільки добра воля — вільна воля Ніккі, моє вільне бажання — запобігли тому, що ви могли принести людству. Ось результат вашої сліпої віри в пророцтво.
Енн, єдина з чарівників залишалася сидіти; тепер і вона схопилася на ноги.
— Добрі духи, адже він має рацію, — прошепотів сам до себе Зедд. — Шукач тільки що врятував трьох старих дурнів від самих себе.
— Ні, ви зовсім не дурні. Ніхто з вас, — сказав Річард. — Всі ми час від часу робимо дурниці, не думаючи. У такому разі достатньо визнати, що здійснюєш помилку, щоб більше не повторювати її. Вчіться на них. Не дозволяйте собі в наступний раз потерпіти невдачу з тієї ж причини. Я тут не за тим, щоб доводити вам, що ви — дурні. Це не так. Я тут тому, що мені потрібна ваша допомога. Я хочу, щоб ви почали нарешті користуватися своїм розумом, блискучим розумом, яким наділений кожен з вас. Ви троє володієте знанням, якого не має більше ніхто з живучих.
Жінка, яку я люблю, жінка, на якій я одружився, викрадена Сестрами Тьми. На неї було використано Заклинання Вогняного Ланцюга. Це заклинання тепер впливає на життя кожного, хто знав її, і поступово торкнеться життя кожної людини, що живе на землі.
Він вказав на «Сильну Духом». — У цій статуї я зобразив дух твоєї онучки, Зедд. Вона дуже любила її. Вона залишила статую на тому кам'яному вівтарі, вимазавши її кров'ю. Я хочу повернути її назад.
— Мені потрібна допомога. Ні Ніккі, ні Кара не пам'ятають Келен, але вони знають правду, знають, що на їх пам'ять впливає те, що описано в цій книзі — Заклинання Вогняного Ланцюга — а зовсім не тому, що її не існує. Ви всі втратили щось дуже цінне, коли втратили свою пам'ять про Келен. Ви втратили частину своїх життів, яку нічим неможливо замінити. Ви втратили одну з кращих…
Річард змушений був замовкнути, тому що горло у нього здавило так, що він не міг вимовити більше жодного слова. Сльози, стікаючи по обличчю, капали на стіл.
Ніккі підійшла ближче й поклала руку йому на плече.
— Все буде гаразд, Річард. Ми повернемо її.
Кара поклала руку на інше його плече.
— Правильно, лорд Рал. Обов'язково повернемо.
Річард кивнув. Його підборіддя тремтіло так, що він не міг вимовити ні слова.
Зедд піднявся.
— Річард, сподіваюся, ти не думаєш, що ми знову покинемо тебе? Цього не станеться. Даю слово, як Чарівник Першого Рангу.
— Я б волів мати слово мого дідуся.
Зедд посміхнувся крізь сльози.
— І це теж, мій хлопчику. І це теж.
Натан скочив на ноги. — Мій меч теж до твоїх послуг, хлопчику мій.
Енн хмуро глянула на нього.
— Що ще за меч? В ім'я духів, що це значить?
— Ти чудово знаєш, — сказав Натан, зображаючи пальцем колючий удар мечем. — Це значить, що передбачається добра бійка.
— Добра бійка? А як щодо допомоги в пошуках Келен?
— Тисяча прокльонів, жінко…
Енн стрельнула очима в Зедда.
— Це ти навчив його так виражатися? До знайомства з тобою він ніколи не лаявся.
Зедд знизав плечима з видом ображеної невинності.
— Ні, не я. Я ще не досяг такої досконалості.
Енн сердито глянула на обох чарівників, потім з посмішкою — на Річарда.
— Я пам'ятаю, як ти народився, Річард. Тоді ти був сенсом життя твоєї матері. Вона так пишалася тобою, а ти вмів тоді тільки голосно кричати. Вважаю, тепер вона пишалася б тобою ще більше. Ми всі пишаємося тобою, Річард.
Зедд витер носа рукавом балахона.
— Вірно сказано.
— Якщо ти в змозі пробачити нас, — продовжувала Енн, — ми хотіли б допомогти тобі зупинити цю загрозу. Крім того, я дуже хотіла б особисто подбати про тих Сестер.
Ніккі стиснула плече Річарда. — Думаю, ви можете приєднатися до нас. Мені здається, ми всі хотіли б поскоріше відшукати їх.
Кара за спиною Річарда нахилилася до неї. — Тобі добре говорити. Ти вже вбила Сестру Тові.
67
Річард стояв біля бійниці на одному з бастіонів Замку Чарівників, поставивши одну ногу на низький парапет, і дивився на залитий сонячним світлом Ейдіндріл, що розкинувся біля підніжжя гори. По рівнині пливли тіні білих пухнастих хмар.
Зедд підійшов ззаду і встав біля Річарда. Деякий час він теж мовчазно спостерігав вид, що відкривався зі стіни.
— Я не можу пригадати Келен, — сказав він нарешті. — Намагаюся, але не можу.
— Я знаю, — вимовив Річард, не озираючись.
— Але все ж, якщо вона твоя дружина, то вона має бути видатна жінка.
Річард не міг не посміхнутися.
— Вона така і є.
Зедд поклав свою кістляву руку на плече онука і сказав:
— Ми знайдемо її, мій хлопчику. Я допоможу тобі, і ми обов'язково знайдемо її. Я тобі обіцяю.
Усміхнувшись, Річард теж обняв діда.
— Спасибі, Зедд. Мені неодмінно знадобиться твоя допомога.
Зедд підняв палець.
— Ми вирушимо негайно.
— Це по мені. До речі, треба буде підібрати мені який-небудь меч.
— А, ну, меч не такий вже важливий. Це просто інструмент. Винахідник — ось справжня зброя, а ти все ще Шукач.
— До речі, Зедд. Ти знаєш, я тут подумав і прийшов до думки, що Шота, можливо, діяла не з егоїстичних міркувань, вимагаючи мій меч в обмін на те, що вона повідомила.
— З чого ти взяв?
— Меч Істини пов'язаний з моїм даром. Використання мого дару, як тоді в бібліотеці, коли я читав книгу пророцтв, з великою ймовірністю приверне до мене Звіра.
Зедд потер щоку.
— Ну, мені здається, в цьому є сенс. Можливо, в якійсь мірі це допомогло тебе захистити.
Тут він кинув на Річарда сердитий погляд.
— Але вона віддала його Самуелю! Він злодій!
— А що він вкрав після того, як отримав назад меч?
Зедд глянув на Річарда одним оком.
— Вкрав? Я не розумію, що ти маєш на увазі?
— Він смертельно поранив Сестру Тьми і відібрав у неї скриньку Одена. Таким чином, він завадив їм роздобути всі три шкатулки і викликати магію Одена.
Зедд насупився ще сильніше.
— А що по-твоєму цей злодюжка стане робити зі скринькою?
Річард знизав плечима.
— Не знаю. Але як би там не було, він виграв для нас трохи часу. Найменше, що ми можемо зробити, це піти до нього і не дати Сестрам Тьми отримати всі три шкатулки.
Зедд почухав щоку і скоса подивився на Річарда.
— Трохи нагадує дещо в минулий раз, чи не так… коли Даркен Рал повинен був отримати останню шкатулку.
Насупившись, Річард подивився на свого діда.
— Що?
Зедд знизав плечима.
— Нічого. Так, просто.
— Що?
— Як я вже сказав, трохи нагадує декого в минулий раз, ось і все.
Зедд поплескав Річарда по плечу.
— Ну, підемо. Рікка вже приготувала обід. Спочатку ми гарненько перекусимо, а потім подумаємо з чого нам почати.
— Добре.
— Звідки ти знаєш? Я ж навіть не сказав тобі, як вона готує.
— Ні, я хотів сказати… А, нічого. Підемо.