— Думаю, в цьому є сенс, — пробурмотіла вона, обдумуючи почуте. — Дійсно, ніхто не міг очікувати, що печатка Бандакара буде коли-небудь зруйнованана. Щити були всього лише ще однією пересторогою.
— Або пророцтвом, — додав Натан.
Енн підняла очі. — Можливо. — Щоб справитися з такими щитами, був потрібен чарівник, що володів здібностями Натана. Навіть Енн з її досвідом не змогла б пройти деякі з них. Вона читала, що в стародавні часи бували щити, пройти які можна було лише за допомогою магії Збитку.
— Але можливо, ці книги були складені тут просто для збереження. На випадок, якщо що-небудь станеться з іншими екземплярами.
— Ти й справді думаєш, що вони пішли б на такі труднощі тільки заради цього? — Запитала вона.
— Ось подивися: усі книги з Палацу Пророків загинули, чи не так? А книги пророцтв дуже небезпечні. Деякі з них знищені, деякі потрапили у ворожі руки, деякі просто зникли. У місці такому як це зберігалися резервні екземпляри таких книг, особливо якщо пророцтво пророкує можливість таких непередбачених обставин.
— Може ти і правий. Мені доводилося чути про пророцтва, які були заховані, щоб зберегти їх і не дати непосвяченим їх побачити. — Вона струснула головою, обводячи кімнату пильним поглядом. — Однак я ніколи не чула про знахідки, подібних до цієї.
Натан вручив їй книгу. Її древній шкіряний перепліт колись був червоного кольору, але зараз збляклий колір прийняв коричневий відтінок. У ній було щось знайоме, ніби вона вже не раз бачила цей потертий позолочений корінець. Вона відкрила обкладинку і перевернула перший суто сторінку.
— Оце так. Ну треба ж! — Енн задумливо дивилася на назву. — Книга Глендхілла по Теорії Відхилень. Як чудово знову тримати її в руках. — Вона закрила книгу і притиснула її до грудей. — Немов старий друг воскрес із мертвих.
Ця книга була однією з її улюблених серед розгалужень пророцтв. Це був основний том, що містив цінні відомості про Річарда. Безліч разів за останні століття вона перечитувала її, поки чекала його народження. Фактично, вона знала її зміст напам'ять, і те, що книга загинула разом з Палацом Пророків, завдало їй справжнього горя. Вона містила безцінну інформацію про те, що має статися.
Натан ривком зняв з полиці інший том і похитував ним перед нею, лукаво вигнувши брову. — Теорія Роздвоєнь і Подвійних Вузлів.
— Ні, — Вона вихопила книгу з його рук. — Цього не може бути.
Ніколи жодне повідомлення не підтверджувало напевно, що цей невловимий фоліант дійсно існує. Енн і сама на прохання Натана розшукувала його всякий раз, коли їй доводилося подорожувати. Та й Сестри, за її спеціальному наказом, шукали його, коли відправлялися в поїздки. Вони зустрічали стільки згадок про цю книгу, але жодна підказка не давала результату. Всі пошуки заходили в тупик.
Вона дивилася на високого пророка знизу вгору. — Це справді вона? Багато старих записів заперечують, що вона взагалі коли-небудь існувала.
— А деякі стверджують, що вона зникла. А хтось вважає її міфом, всього лише вигадкою. Я читав дещо з неї — вона доповнює гілки пророцтва. Це може бути тільки оригінал… або блискуча фальшивка. Мені необхідно вивчити її краще, щоб зрозуміти це, але поки я схиляюся до того, щоб вважати її справжньою. Крім того, який сенс ховати фальшивку? Зазвичай фальшивки роблять для того, щоб обмінювати їх на золото.
Це було досить схоже на правду. — І вона весь час була тут. Захована під цими кістками.
— Підозрюю, що тут можна знайти і інші книги, які представляють настільки ж велику цінність.
Енн поцокала язиком і знову втупилася на всі ці томи. Відчуття побожного трепету наростало в ній з кожною секундою. — Натан, ти знайшов скарб. Безцінний скарб.
— Можливо, — відповів він. Піймавши її спохмурнілий, спантеличений погляд, він зняв з вершини купки ще один величезний том. — Ти не повіриш, що це таке. Ось. Прочитай сама.
Енн неохоче випустила з рук Теорію Роздвоєнь і Подвійних Вузлів, щоб взяти у Натана важку книгу. Вона прилаштувала її на столі і нахилилася над нею. З великою обережністю вона відкрила обкладинку. Моргнула і випросталась.
Сьоме видання Селлерона! — Вона в подиві дивилася на пророка. — Але я знаю, що з неї була зроблена тільки одна копія, та й та загинула.
Натан криво посміхнувся однією стороною рота. Він підняв ще одну книгу. — Дванадцять Слів для розсудливості. А ще я знайшов Близнюка Долі. Він вказав пальцем на купу книг. — Десь там.
Намагаючись заговорити, Енн кілька разів розкривала рот, але не могла знайти слів. — Я думала, що ці пророцтва ми втратили назавжди. — Натан спостерігав за нею з легкою посмішкою на губах. Вона потягнулася і схопила його за руку. — Невже нам так пощастило, що хтось зробив ці копії?
Натан кивнув, підтверджуючи її припущення. Його посмішка розтанула.
— Енн, — сказав він, вручаючи їй книгу Дванадцять Слів, — подивися в неї і скажи, що ти про це думаєш.
Здивована похмурим виразом на його обличчі, вона поклала книгу ближче до світла і почала старанно перевертати сторінки. Чорнила трохи вицвіли, але не більше, ніж у будь-якій іншій книзі такого віку. Для такої старої книги вона була в дуже хорошому стані, рядки були вельми чіткими.
Дванадцять Слів була книгою, що містила дванадцять основних пророцтв і безліч допоміжних гілок. Ці допоміжні гілки з'єднували фактичні події з безліччю інших книг пророцтв, хронологію яких інакше було б неможливо визначити. Фактично, ці дванадцять пророцтв не були найважливішими. Але це були ті допоміжні гілки, які пов'язували інші стовбури та гілки в течії пророцтв, і це зробило Дванадцять Слів настільки неоціненними.
Часто саме хронологія була основною проблемою, що стояла перед тими, хто працював з пророцтвами. Найчастіше було неможливо зрозуміти, здійсниться пророцтво на наступний день чи в наступному столітті. Події, немов потік, змінювалися постійно. І прочитання пророцтва в контексті часу було суттєво не лише щоб зрозуміти, коли кожне конкретне пророцтво здійсниться, але й тому, що подія, що має величезну важливість у наступному році, могла виявитися всього лише незначним випадком роком пізніше. Якщо не знати, який рік згаданий в пророцтві, неможливо зрозуміти, пророкує воно небезпеку або ж є всього лише уточнюючою приміткою.
Багато пророків, записавши свої видіння, залишали їх для наступних поколінь, які повинні будуть знайти їм відповідність в подіях реального світу. Чому це було так? Хіба пророки не розуміли, наскільки важливо для майбутнього хронологічно правильно визначити його пророцтво, і як важко буде зробити це в більш пізні часи? Але, спілкуючись з Натаном, Енн часто помічала, що пророки абсолютно ясно розуміли власні бачення, тому не звертали уваги, наскільки важко буде іншій людині розібратися в них і правильно розгадати цю загадку в реальному житті.
— Зачекай, — сказав Натан, коли вона перевертала сторінки. — Повернися назад.
Енн глянула на нього і перевернула лист пергаменту назад.
— Ось, — сказав Натан, тицяючи пальцем в сторінку. — Подивися сюди. Тут відсутні декілька рядків.
Енн дивилася на невеликий проміжок між рядків, але не думала, що він може бути настільки значущим. У книгах часто зустрічалися пропуски, що пояснювалося різними причинами.
— І що?
Замість відповіді він жестом попросив її продовжувати. Вона знову стала перевертати сторінки. Натан торкнув її за руку, щоб зупинити і обвів пальцем іншу чисту ділянку, щоб показати їй. І знову запропонував їй продовжити.
Енн помітила, що чисті ділянки стали зустрічатися частіше і, нарешті, всі сторінки стали повністю чистими. Але навіть в цьому не було нічого дивного, часто траплялося, що книги просто закінчувалися на середині. Можливо, пророк, який робив ці записи, помер, а його послідовники не захотіли продовжити те, що робив він. А може вони захотіли зайнятися іншими, більш цікавими їм гілками пророцтва.