Енн розкрила рот. — Катакомби… Що за безглуздя. Під Палацом Пророків не було нічого подібного.
— Не було того, про що б ми знали, — серйозно промовив Натан. — Але це не означає, що їх не існувало.
— Але… але… — Енн запнулася. — Це просто неможливо. Виключено. Ми не могли цього не помітити. Сестри жили там стільки часу — ми б про це знали.
Натан знизав плечима. — Весь цей час ніхто не знав про схованку під кістками.
— Але ніхто не жив тут на поверхні.
— А що, якщо про існування катакомб під Палацом не було широко відомо? Зрештою, ми знаємо не надто багато про чарівників того часу, та й про тих, хто будував Палац Пророків відомо не так вже багато. Можливо, у них була причина приховувати той тайник, також як було приховане і це місце.
Натан вигнув брову. — Що, якщо мета існування Палацу — навчання молодих чарівників — була лише частиною складної задумки, щоб приховати існування такого секретного місця?
Енн відчула, як кров кинулася їй в обличчя. — Ти хочеш сказати, що наше покликання не мало сенсу? Та як ти смієш навіть припускати, що всі наші життя були присвячені обману і порятунок життів тих, хто народився з даром не…
— Я не припускаю нічого подібного. І я не хотів сказати, що Сестри були обдурені і що не слід було рятувати життя обдарованих хлопчиків. Я тільки повторюю висловлені в книгах припущення, що все могло бути саме так. Що, якщо був намір не тільки створити житло для Сестер, але і втілити ще один великий задум під прикриттям місця, де вони служили своєму покликанню? Зрештою, подумай про кладовище над нами — воно має важливу причину для існування, але заразом забезпечує і зручне прикриття для схованки.
— А може катакомби були засипані багато тисяч років тому? Якщо так, то зрозуміло, чому ми не знали про їх існування. А якщо це був тайник, то тим більше ніяких згадок і бути не може.
— Ось таке враження залишилося у мене від різних посилань в деяких книгах. Крім того, були книги, які містили настільки тривожні пророцтва, що це ставало небезпечним. І в мене є причини припускати, що одного разу було вирішено заховати такі книги в декількох центральних сховищах, щоб вилучити їх з обігу, де з них легко можна зняти копії. Ну а оскільки я кілька разів зустрічав згадку про книги, збережених під кістками, я запідозрив, що Головне сховище може перебувати в катакомбах під Палацом Пророків.
Енн повільно хитала головою, немов намагалася укласти в ній все почуте і зрозуміти, наскільки все це може бути правдою. Вона знову глянула на стіл зі стосами книг, які були в основному про Річарда і які вона ніколи раніше не бачила.
Енн вказала туди. — Це вони, тут?
— Вони. Я майже шкодую, що прочитав їх.
Енн схопила його за рукав. — Чому? Що ти прочитав?
Здавалося, він сам потрапив у власну пастку. Натан відмахнувся від неприємних думок, коротко посміхнувся і змінив тему розмови.
— Я виявив, що більшість прогалин в книгах мають спільну тему. Хоча не всі відсутні тексти знаходяться в пророцтвах про Річарда, все ж вони мають щось спільне.
— І що ж?
Натан підняв палець, підкреслюючи свої слова. — Кожна з відсутніх частин знаходиться в пророцтвах, що відносяться до часу після того, як народився Річард. Жодне з пророцтв, що написане до народження Річарда, чистих сторінок не має.
Енн ретельно склала руки, намагаючись знайти розгадку цієї таємниці.
— Гаразд, — мовила нарешті, — є одна річ, яку ми можемо перевірити. Я можу попросити Верну відправити посильного в Замок Чарівника в Ейдіндрілі. Там Зедд, він охороняє це місце від армій Джегана. Верна повинна попросити його перевірити певні місця в його копіях книг — так ми побачимо, чи є в них ті ж самі пропуски тексту.
— Чудова ідея, — погодився Натан.
У бібліотеці Замку повинні бути багато з класичних пророцтв, які ми не бачимо тут.
Лице Натана прояснилося. — А ще краще, якби Верна послала когось у Народний Палац, в Д'харі. Коли я жив там, я багато часу провів у бібліотеках Палацу. Там зібрано величезну кількість копій книг. Якби можна було перевірити це, як ти пропонуєш, ми могли б зрозуміти — обмежується проблема тільки цими примірниками або тут криється щось інше. Потрібно зробити так, щоб Верна відразу ж послала туди кого-небудь.
— Це просто. Верна повинна зараз рухатися на південь. Без сумніву, її шлях буде пролягати недалеко від Народного Палацу.
Натан поглядом змусив її замовкнути. — Ти отримала звістку від Верни? Що вона рухається на південь? Чому?
Настрій Енн впав. — Я отримала повідомлення сьогодні ввечері, прямо перед тим, як відправилася сюди.
— І що повідомляє наша юна аббатиса? Чому вона їде на південь?
Енн скрушно зітхнула. — Боюся, це не кращі новини. Вона пише, що Джеган розділив армію. Він відправив частину своєї орди в обхід гір, щоб зайти в Д'хару з півдня. Верна їде з силами Д'хари, щоб стримати натиск армії Ордена.
Кров відринула від лиця Натана.
— Що ти сказала? — Прошепотів він.
Його широко розплющені очі привели Енн в замішання. — Ти про те, що Джеган розділив армію?
Вона не думала, що це можливо, але обличчя пророка зблідло ще більше.
— Хай оберігають нас добрі духи, — прошепотів він. — Це занадто скоро. Ми ще не готові.
Енн відчула, як від страху починає поколювати пальці, по ногах біжать мурашки, стегна покриваються гусячою шкірою. — Про що ти говориш, Натан? Що трапилося?
Він повернувся і відчайдушно вдивлявся в корінці книг, розкладених на столах. Нарешті в середині однієї купки він знайшов те, що шукав, і висмикнув книгу, від чого решта звалилися на підлогу. Він взявся поспішно гортати сторінки, бурмочучи щось про себе.
— Ось тут. — Сказав він, притискаючи пальцем сторінку. — У цих книгах я знайшов пророцтва, яких раніше ніколи не бачив. Ці пророцтва відносяться до заключного бою і поки що закриті для мене. Я не можу бачити їх у своїх видіннях, але описи інших пророків лякають достатньо. Вони настільки ж ясні, як і видіння.
Він нахилився ближче і при світлі свічки прочитав. — У році цикад, коли захисник принижених і страждаючих під прапором Світла і людяності нарешті розколе свою зграю, це послужить знаком того, що пророцтво пробуджено і вирішальна заключна битва близька. Будьте обережні, всі істинні розгалуження та їх похідні в цьому корені поплутані. Істинним є тільки основний стовбур цього пророцтва. Якщо fuer grissa ost drauka не очолить цей фінальне бій, світ, який вже стоїть на краю тіні, впаде в жахливу темряву.
Fuer grissa ost drauka було одним з тих імен, якими в пророцтвах позначався Річард. Ця назва зустрічалося в одному відомому пророцтві на древнєд'харіанській мові і означало Несучий смерть. Позначення його під цим ім'ям в даному пророцтві було засобом з'єднати два пророцтва в сполученій вилці.
— Якщо цикади з'являться в цьому році, — сказав Натан, — це буде знак, що пророцтво не тільки справдилось, але й активувалось.
Коліна Енн стали ватяними. — Сьогодні я бачила, що вони з'явилися.
Натан пильно дивився на неї з видом Творця, оголошує свою волю. — Значить хронологія встановлена. Всі пророцтва завершуються. Подія здійснилася. Кінець близький.
— Дорогий Творець, захисти нас, — шепотіла Енн.
Натан сунув книгу в кишеню. — Ми повинні дістатися до Річарда.
Вона кивнула. — Ти маєш рацію. Ми не можемо втрачати часу.
Натан озирнувся. — Звичайно, ми не можемо забрати з собою всі ці книги, і у нас немає часу переглянути їх усі. Потрібно запечатати це місце так, яким воно було до нашого приходу і негайно вирушати в дорогу.
Перш ніж Енн встигла хоч якось виразити свою згоду, Натан витягнув руку. Всі свічки погасли. Тільки ліхтар на розі одного з столів висвітлював приміщення. Проходячи мимо, він підхопив його своєю великою рукою.
— Пішли, — сказав він.
Енн заквапилася слідом за ним, намагаючись не відставати від маленького кола світла в цьому химерному, зануреному в пітьму приміщенні. — Ти впевнений, що ми не повинні взяти з собою ніяких книг?