— Ми довідаємося про це, — пообіцяв Сендоу. — Обіцяю тобі, Алекс. Я не заспокоюся, поки не впораюсь із цим. Коліна Хатрі допитали. Очевидно, що вони з Тарою багато експериментували. З портальною магією, грошовими заклинаннями й дуже небезпечними речовинами. Не знаю, хто підбурював, але Тара прагнула піти далі й не дозволила б Колінові натиснути на гальма, а надто коли він і товариства вимагали більше... її підтримки.
Бо Тара скуштувала чогось більшого. Вона відчула справжню владу й знала, що це єдиний її шанс досягнути чогось.
— По суті, вона силувала Коліна, — вів далі Сендоу. — Усе це безчестя, і відбувалося воно простісінько в мене під носом. — Декан трохи посунувся вниз у візку. Він здавався старим і сірим. — Ти була в небезпеці, а я не захистив тебе. Ти підтримувала життя в Леті, а я надто зосередився на зникненні Дарлінґтона або намагався справити враження, що все гаразд, підтримуючи ілюзію випускників. Це було... Це було ганебно. Твоя цілеспрямованість гідна Лети, і ми з детективом Тернером повідомимо про це в наших звітах Раді.
— І що вона отримає за всі неприємності? — поцікавилася Доус, схрестивши руки. — Вам так кортіло вмити руки у справі з убивством Тари, а Стерн двічі мало не загинула.
— Тричі, — нагадала Алекс.
— Тричі. Вона заслуговує отримати за це якусь нагороду.
Брови Алекс поповзли вгору. Відколи це Доус узялася за роль ділка? Проте Сендоу просто кивнув. Це був світ quid pro quo[78]. «Бачиш, Дарлінґтоне? — подумала Алекс. — Я теж знаю кілька слів латиною».
Тернер підвівся.
— Хай би які нісенітниці ви тут вигадали, я не хочу їх чути. Ви можете вдавати, наче це все просто балачки, але Блейк Кілі, Колін Хатрі та Кейт Мастерс — багатенькі дітлахи, котрі закидаються до усрачки й сідають у спортивні машини, на яких не мають права навіть об’їхати навколо дерева. — Виходячи, він легенько стиснув плече Алекс. — Я радий, що тебе ніхто не переїхав. Спробуй ще тиждень чи два не дозволяти нікому надерти тобі зад.
— Спробуйте не купувати нових костюмів.
— Нічого не можу обіцяти.
Алекс дивилася, як він повільно посунув геть. Вона хотіла сказати щось, гукнути його, змусити залишитися. Хороший хлопець Тернер зі своїм блискучим жетоном. Сендоу втупився поглядом у зчеплені руки, наче зосередився на особливо складному магічному фокусі. Можливо, зараз він розчепить долоні й випустить голуба.
— Я знаю, що цей семестр був для тебе важкий, — озвався він нарешті. — Напевно, я можу тобі дечим допомогти.
Алекс умить забула про Тернера й палаючий біль у боці.
— Як?
Декан відкашлявся.
— Я, напевно, можу зробити так, що ти складеш іспити. Не думаю, що буде мудрим рішенням заходити аж надто далеко, але...
— 3,5 бала має вистачити, — підказала Доус.
Алекс знала, що мала б відмовитися, мала б сказати, що хоче власноруч прокласти собі шлях. Саме так учинив би Дарлінґтон, так учинила б Доус, напевно, так учинили б Мерсі й Лорін. Але Тара сказала б «так». Нагода — це нагода. Алекс ще встигне побути чесною наступного року. Однак... Декан Сендоу якось дуже швидко погодився. А якими саме були умови цієї угоди?
— Що буде із «Сувоєм та ключем»? — поцікавилася дівчина. — З «Рукописом»? З усіма цими негідниками?
— Ми застосуємо дисциплінарні стягнення. Великі штрафи.
— Штрафи? Вони намагалися вбити мене. Вони майже напевно вбили Дарлінґтона.
— Ми зв’яжемося з трастовими фондами всіх Домів Серпанку й проведемо зустріч на Мангеттені.
Зустріч. Зі схемою розсаджування гостей. Може, навіть подадуть пунш із м’ятою і льодом. Алекс відчула, як усередині здіймається хвиля шаленої люті.
— Скажіть, а яку ціну хтось заплатить за все, що вони накоїли?
— Подивимося, — відповів Сендоу.
— Подивимося?
Декан підвів голову. Погляд у нього був злий, охоплений тим самим вогнем, що й під час зустрічі з сатанинською потворою в ніч під молодиком.
— Гадаєш, я не знаю, що їм зійде з рук? Гадаєш, мене це не займає? Достойницю передавали одне одному, як цукерку. До портальної магії залучили сторонніх, і один з них скористався нею, щоб напасти на представника Лети. «Рукопис» і «Сувій та ключ» слід вигнати з їхніх гробниць.
— Проте Лета не втручатиметься? — перепитала Доус.
— Щоб знищити ще двох з Древньої Вісімки? — з гіркотою в голосі озвався декан. — Нас тримають на плаву їхні благочинні внески, і йдеться не про «Святого Ельма» чи «Святого Аврелія». Це два найсильніші Доми. Їхні випускники надзвичайно впливові, і вони вже лобіюють амністію.
— Не розумію, — зізналася Алекс.
Їй слід було просто дати цій справі спокій, отримати прохідний бал за іспити й радіти, що пощастило вижити. Але вона не могла.