Дівчина дуже мало часу проводила в місцинах Лети на самоті. Завжди була з Дарлінгтоном, тож досі сподівалася побачити його, зіщуленого на підвіконні з книжкою, почути його буркотіння про те, що вона використає всю гарячу воду. Він радив залишити тут і в «Іль-Бастоне» змінний одяг, проте в Алекс було так мало вбрання, що вона не могла дозволити собі призапасити додаткову пару джинсів і кілька ліфчиків деінде за межами потворного шкільного комода. Тож, вийшовши з ванни до вузької роздягальні, мусила задовольнитися спортивним костюмом Дому Лети: ліворуч на грудях і праворуч на стегні вишитий безглуздий для всіх, окрім членів товариства, символ Лети — гончак за духами. А от куртка від «Барбур», смугастий шарф Давенпортського коледжу, чисті джинси, охайно складені й випрасувані, належали Дарлінґтону, як і бездоганно припасовані до ноги «інженери» й пара топсайдерів від «Сперрі», що чекали, поки в них прослизне Деніел. Алекс ніколи не бачила його в топсайдерах, але, напевно, треба мати пару таких черевиків, якщо тобі пощастило належати до золотої молоді.
Попри те що Доус це не сподобалося б, Алекс залишила в Халупці ввімкнену зелену настільну лампу, бо не могла змиритися з тим, що доведеться виходити з помешкання в темряві.
Дівчина саме відчиняла вхідні двері до Вандербільту, коли надійшло повідомлення від декана Сендоу: «Побазікав із Центуріоном. Спи спокійно».
Алекс закортіло пожбурити телефон в інший бік внутрішнього дворика. Спи спокійно?
Якщо Сендоу мав намір безпосередньо взятися за цю справу, навіщо вона марнувала час — і монетку примусу, — відвідуючи місце злочину? Вона знала, що декан не довіряє їй. Та й чому мав би? Коли надійшла звістка про смерть Тари, він, мабуть, ще не лягав і сидів з горнятком ромашкового чаю, чекаючи на телефонний дзвінок, аби переконатися, що на віщуваннях не сталося нічого жахливого й Алекс не принизила себе або Лету, а великий собака спав біля його ніг. Звичайно, йому не треба було, щоб Алекс крутилася десь неподалік від місця вбивства.
«Спи спокійно». Решта слів залишились несказаними: «Я не сподіваюся, що ти даси цьому раду. Ніхто не сподівається, що ти даси цьому раду. Єдине, чого від тебе очікують, — не привертай до себе непотрібної уваги, поки ми не повернемо Дарлінґтона».
Якщо вони зможуть знайти його. Якщо зможуть якимось чином повернути його додому з того темного місця, куди він потрапив. Трохи менше ніж за тиждень вони спробують новий обряд на молодий місяць. Алекс не зрозуміла деталей, знала лише: декан вірить, що це спрацює, а її завдання тимчасом — пересвідчитись, що люди не ставитимуть забагато запитань про зникнення золотого хлопчика Лети. Принаймні тепер їй не доведеться перейматися вбивством чи мати справи з похмурим детективом.
Коли Алекс увійшла до спальні, Мерсі вже встала, і дівчина зраділа, що дорогою зупинилася прийняти душ і перевдягнутися. Вона гадала, що гуртожитки коледжу будуть схожі на готелі: довгі коридори, поцятковані спальнями, — але Вандербільт більше скидався на старомодний прибутковий будинок, наповнений ледь чутною музикою, гудінням людських голосів, сміхом і гупанням дверей — коли хтось заходив чи виходив зі спільної ванної кімнати, гупання луною розліталося вздовж центральних сходів. Сквот, у якому вона жила з Леном, Геллі, Полюбе та іншими, теж був галасливий, але його зітхання та стогони відрізнялися, були якісь приглушені, наче їх видавало тіло на порозі смерті.
— Не спиш, — сказала Алекс.
Мерсі підвела погляд від примірника «До маяка»[29], сторінки якого були щедро прикрашені стікерами. Волосся вона заплела у вигадливу косу, а замість того, щоб загорнутися в неохайний афганський плед, накинула поверх джинсів шовковий халат з візерунком із синіх гіацинтів.
— Ти взагалі цієї ночі була вдома?
Алекс одразу схопилася за цей шанс.
— Ага. Ви вже хропли. Я просто встала, щоб побігати на доріжці.
— Ти була в спортзалі? І що, душові вже відкриті так рано?
— Для персоналу й усіляке таке.
Алекс не була певна, чи це правда, але знала, що спорт цікавив Мерсі найменше за все на світі. До того ж Алекс не мала бігових черевиків чи спортивного бюстгальтера, але Мерсі ніколи про це не запитувала. Люди не шукають брехні там, де для неї немає причини, а з якого дива комусь брехати про ранкову пробіжку?
— Психи.
Мерсі кинула Алекс зчеплений скобками стіс паперу; та впіймала, але не могла змусити себе погортати. Її есей про Мільтона. Мерсі запропонувала перевірити. Алекс уже бачила, що він увесь покреслений червоним.