Адже за роки життя у клітці цей звір уже навіть не вірить, що він є левом… Аналогічно і чоловік, загнаний у клітку, вже не вірить, що він є чоловіком.
ЛЕВ ІЗ КОЛІНА ЮДИ?
Чоловік є шаленим… пристрасним… із диким серцем? Якщо чоловік є образом лева з коліна Юди, то чому ж довкола стільки самотніх жінок, стільки дітей без батька? Чому так мало чоловіків? Чому здається, що світ наповнений «карикатурами» мужності? Неподалік від нас живе один чоловік. Усі вихідні він проводить перед телевізором, переглядаючи спортивні програми, тимчасом як його син бавиться на вулиці — сам, без тата. Ми живемо у своєму будинку майже дев’ять років і я, здається, бачив, як той батько бавився зі своїми хлопцями разів зо два. Що з ним? Чому він не займається ними? А чоловік зі сусідньої вулиці, який привертає увагу тим, що ганяє на мотоциклах, водить величезну машину і носить шкіряну куртку, а коли ходить, завжди тримається набундючено. Що з ним? Виглядає начебто мужньо, але карикатурно, надмірно.
Як це сталося, що коли чоловіки заглядають собі в серце, то не знаходять там чогось геройського і шаленого, натомість бачать лише злість, похіть і страх? Більшість часу я відчуваю себе радше боязким, аніж шаленим. Чому це так? Сто п’ятдесят років тому Торо написав: «Безліч чоловіків проживають своє життя у тихому відчаї», і здається, що відтоді нічого не змінилося. Як сказано в «Хороброму серці»: «Всі чоловіки вмирають, одиниці з них по-справжньому живуть». Так більшість жінок проживають життя тихої смиренності, втративши надію зустріти справжнього чоловіка.
Виглядає, що реальне життя середньостатистичного чоловіка страшенно далеке від бажань його серця. Не існує битв, яких варто вести, хіба що це буде дорожній рух, ділові зустрічі, суперечки або рахунки. Де велика битва чоловіків, які зустрічаються на каві і діляться кількома віршами з Біблії? А ті, що тиняються в бовлінг-клубі, викурюють кілька сигарет і трохи випивають, є в тій самій ситуації. Мечі і замки їхнього дитинства давно витіснили олівці та кабінети, револьвери і ковбойські капелюхи вони відклали заради міні-фургонів та іпотек. Поет Едвін Робінсон вловив цей тихий відчай:
Мінівер Чіві, дитя насмішки,
Дедалі жалюгіднішим ставав.
Щодень оплакував свою появу в світі,
Й на те причини мав.
Сумував він за прадавніми часами,
Баскими кіньми й дзенькотом мечів.
Якби він лицаря зустрів випадком,
Нечувано б зрадів.
Мінівер Чіві, народжений запізно,
Потилицю все чухав, поринувши в думки.
Кахикнув і сказав до себе слізно:
— Недоля, — й далі пив. («Мінівер Чіві»)
Без великої битви, в якій чоловік може жити і вмерти, шалена частина його природи йде в підпілля і кипить там із понурою люттю, яка виглядає безпричинною. Кілька тижнів тому я летів літаком на Західне узбережжя. Був обідній час, і чоловік, що сидів переді мною, раптом відкинув спинку свого крісла назад, з кількома поштовхами задля певності. І мені захотілося виштовхати його в салон першого класу.
Мій друг має проблеми зі своїм магазином іграшок, бо діти, які приходять, «виводять його з рівноваги», і він огризається на них. Його справі це лише шкодить. Стільки чоловіків, причому, добрих чоловіків, зізнаються, що регулярно поруч зі своїми дітьми втрачають самоконтроль. Ось учора спостерігав цікаву ситуацію на дорозі. Засвітило зелене світло, а водій, що переді мною, не зрушив з місця. Вирішивши, що він не звернув уваги, я трохи посигналив, адже за нами вже зібралося понад двадцять машин. Та чоловік миттю вискочив із машини, викрикуючи погрози, практично він був готовий до бійки. По правді, мені дуже захотілося йому відповісти. Чоловіки розлючені, і ми не зовсім знаємо, чому саме, з якої причини.
І чому є стільки «спортивних удів», які на кожні вихідні втрачають своїх чоловіків, що йдуть грати в гольф, футбол чи дивляться ці ігри по телевізору? Чому так багато чоловіків захоплюються спортом? Тому що це найбільша пригода. Чому так багато чоловіків губляться в кар’єрі? Причина та сама. Якось я побачив рекламу одного журналу. Його представили як пригоди в капіталізмі для чоловіків. Знаю чоловіків, які годинами сидять в інтернеті, торгуючи акціями. У цьому є присмак захоплення і ризику, безперечно. І хто їх звинуватить? Решта їхнього життя — домашні справи і нудна рутина. Не збіг обставин, що багато чоловіків шукають позашлюбних стосунків не заради любови чи навіть сексу, а, як самі зізнаються, заради пригоди. Адже багатьом чоловікам наказано залишити цей дух пригоди у себе за спиною і «бути відповідальним», тобто жити лише з обов’язку. Все, що залишається — це фотографії з минулого і, можливо, якісь наскладані в гаражі деталі. Ед Сісман пише: