Якось за обідом Блейн показував мені свої шрами: «Цей у мене залишився після того, як Сем’юел поцілив мені в чоло каменем. А цей від Тетонсів, коли я впав на ту гостру колоду. Не пам’ятаю, де отримав цей. Ага, ось цікавий — він у мене залишився після того, як я впав у ставок, переслідуючи Люка. Цей вже досить давній, відколи я обпік ногу об табірну піч». Він пишається своїми шрамами, вони, як значки за прояви хоробрости для хлопця… і для чоловіка. Наразі ми не маємо еквівалента для медалі «Пурпурове серце» за духовні воєнні дії, проте матимемо. Один із найславніших моментів, що на нас чекає, прийде на весільний бенкет ягняти. Явиться наш Господь і почне викликати вперед тих, хто був поранений у битві в його ім’я. Вони будуть пошановані, а їхня відвага — винагороджена. Я думаю про слова Генріха V до своїх людей:
Сьогодні день святого Криспіяна.
І той, для кого він мине щасливо,
Доживши знов до нього, стрепенеться Від спогадів хвилюючих і гордих…
Оголить руку у рубцях страшливих,
І скаже: — Це було в день святого Криспіяна. — Звитяг чимало давніх він забуде,
Та слави, що на цей припала день,
Забуть не зможе. Наші імена
Згадають люди…
За чарою…
«Царство небесне здобувається силою, — сказав Ісус, — і ті, що вживають силу, силоміць беруть його» (Мт. 11, 12). Добре це чи погано? Будемо надіятися, що тепер ви бачите глибину і священну якість чоловічої агресії, і це допоможе вам зрозуміти слова Христа. Порівняйте Його слова з твердженням: небесне царство відкрите для бездіяльних, занудних чоловіків, які ввійдуть у нього, лежачи на дивані перед телевізором. Щоби потрапити до царства Божого, каже Ісус, вам доведеться докласти усю вашу пристрасть і силу. Ситуація ставатиме ще запеклішою, ось чому вам дано палке серце.
Я люблю образ, який дає Джон Банян у вірші зі «Шляху паломника»:
Тоді взяв тлумач християнина за руку і привів його до дверей палацу — і ось біля дверей стояло багато чоловіків, охочих зайти, але вони не насмілювалися. Ще неподалік від дверей за столом сидів чоловік. Перед ним лежала книга і чорнильниця, щоб записувати тих, хто хотів туди зайти. Він також побачив, що в дверях стоїть багато озброєних людей, для того щоб не пропускати через них твердо налаштованих спричиняти ушкодження і лихо тим, хто наважиться зайти. Тепер християнин був певною мірою здивований. Нарешті, коли присутні відступили через страх перед тими озброєними людьми, християнин побачив, як один чоловік із дуже рішучим виразом обличчя підійшов до того, що записував і промовив: «Пане, впишіть моє ім’я». Після того як це було зроблено, він побачив, як той чоловік дістав свого меча, надягнув на голову шолома і рушив до дверей на озброєну охорону, яка зі страшною силою накинулася на нього, проте чоловік аж ніяк не збентежився і почав шалено рубати і колоти на всі сторони. Лише після того як він отримав сам і завдав іншим багато поранень, він прорубав собі дорогу через тих, хто намагався стримати його і прорвався до палацу.
Розділ 10
ВРЯТУВАТИ КРАСУНЮ
Краса — це не тільки жахлива, але й таємна річ. Тут Бог і диявол змагаються за першість, а поле битви — серця людей.
_ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ
Щоночі ти будеш щасливим, Як виявиш ласку до неї.
_ДЖОРДЖ ТОРОҐУД
Ковбою, відвези мене вдалину — Ближче до неба і ближче до тебе.
_ДІКСІ ЧІКС
Давним-давно, багато років тому (як розповідається в історії), жила-була прекрасна діва, ідеальна красуня. Це могла бути донька короля або звичайна служниця, але ми знаємо, що насправді вона — принцеса. Вона — молода і, здається, такою буде вічно. Довге волосся, великі очі, спокусливі губи, витончена фігура — поруч з нею троянда червоніє від сорому, сонце тьмяніє в сяйві її краси. Серце її золоте, а любов — вірна і правдива. Проте ця прекрасна діва недосяжна, ув’язнена злою силою, яка утримує її в полоні в похмурій вежі. Здобути її може лише переможець — найхоробріший, безстрашний і відважний воїн має шанс звільнити її. Попри всі перешкоди, він приходить спритно і хоробро, бере в облогу і вежу, і того злодія, що полонив принцесу. Ріки крови проливаються з обох боків, тричі лицаря відкинено назад, але він тричі повертається в бій. Зрештою, чаклуна переможено, дракона обезголовлено, велетня вбито. Діва стає його, адже своєю доблестю він завоював її серце. Вони верхи їдуть до його будинку, що коло річки, в лісах, — назустріч пристрасті і романтиці.