Мато Дуковач — хорватський льотчик-ас часів Другої світової війни, пілот Люфтваффе. Виграв повітряні бої проти ПВС Червоної армії над Чорним морем та кримським степом. Мав понад 40 перемог у повітряних дуелях із більшовицькими льотчиками. Важко поранений 1944 року, німці його списали, а він через образу викрав літак, перетнув лінію фронту і здався совєтам. Радянська сторона передала його в Югославську партизанську армію, проте він вступив у конфлікт із місцевими комуністами, знову викрав літак і втік у буржуазну Європу.
Нахімов Павло Степанович — адмірал, який загинув у Кримській (Східній) війні під час оборони Севастополя від англійців та французів. Його останні слова були: «Вони сьогодні досить влучно стріляють». По смерті став культовою постаттю в імперському пантеоні.
Немичі — семеро дітей поліційного урядника Павла Немича з Євпаторії, три брати (Максим, Семен, Сергій) і чотири сестри (Антоніна, Євдокія, Варвара, Юлія), учасники Першої російської революції та більшовицького терору 1918–1919 років. Усіх, окрім Євдокії, стратили, зокрема за масові вбивства білих офіцерів у РСР Тавриді. Батько повісився після страти дітей.
Сєров Іван Олександрович — перший голова КДБ, очільник ГРУ та інших спецслужб СРСР, довірена особа Сталіна, особисто відповідальний за депортацію кримських татар і народів Кавказу, масові репресії в Україні та Росії.
Автор таємних мемуарів, що їх за 25 років по смерті Івана Олександровича знайшла його онучка Вєра.
Текіє ( кримськотат. «обитель дервішів») — у місті Гезлеві, яке після приєднання півострова до Російської імперії 1783 року було перейменоване на Євпаторію, стоїть єдиний на півострові монастир дервішів. Вважають, що його заснували наприкінці XV — у XVI столітті.
Тулпари — у кипчацькій міфології легендарні коні, що вміють літати, проте ніхто не може бачити їхніх крил. Господар і друг тулпара — справжній батир, він же вміє розмовляти з конем. Перед першим подвигом батир має знайти погане лоша, розпізнати в ньому майбутню диво-тварину, вигодувати й виховати в незвичний спосіб.
Фальц-Фейни — родина німецьких колоністів, що мали маєток у степовому Криму, у північній Таврії. Відомі як латифундисти й меценати, а також німецькі націоналісти. Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн заснував заповідник Асканія-Нова на Херсонщині (який назвав на честь свого родового маєтку Асканії в Німеччині). Маєтки були розграбовані більшовиками й махновцями.
Чорна Корова — символ нижнього (підземного) світу в кипчацькому епосі.
Її приносили в жертву під час голоду й посухи, вона була обов’язковим атрибутом в обрядах викликання дощу, її згадували, коли зверталися до землі з проханням про родючість. Кров’ю жертви окроплювали ґрунт, висохлі річища й канали, м’ясо з’їдали, рештки згодовували диким тваринам.