Поки Талавір роздумував над її словами, Перша Зіниця кивнула медсестрі, і та схопила його за руки. Сфена блискавично витягла з банки якусь слизьку істоту й кинула в обличчя Талавіру. Він навіть не встиг зреагувати. Лоб оперезав біль. Талавір спробував вирватися. Здерти істоту з обличчя. Але жінка в хіджабі була напрочуд сильною.
— Перестань звиватися. Це манкур. Він уже проник.
Талавір відчув, що хватка стала слабшою, скочив із кушетки й подивився в скло. По центру лоба пульсувала зірка. Береги рани затягнуло рожевим слизом.
Манкур скидався на медузу чи затягнуте більмом око.
— Що це таке?
— Ти глухий? Манкур. — Сфена зняла рукавиці й показала банку.
На дні лежала істота, що нагадувала ропуху — мала слизьке розпухле тіло, вкрите пухирями та різнокольоровими крапочками. Сфена торкнулася спинки бакаси, і в лоб Талавіра наче вдарили струмом.
— Гей, попереджати треба, що ви збиралися засунути в мене оце. — Талавір ледь подолав спокусу потерти манкура.
— І що тоді, ти б не погодився спуститися в Дешт?
«Вона знала. Знала, що й це б мене не зупинило». Талавір зауважив, як Сфена скривилася, витягнувши пальці з банки.
— Тобі теж не подобається її торкатися?
— Бакаса тягне суєр, а ще дозволяє відчувати твої думки. — Сфена хижо посміхнулася, витерла пальці об край кушетки й наказала жінці в хіджабі винести банку з бакасою. Коли за медичною сестрою зачинилися двері, нахилилася до Талавіра й облизала гострі зуби. — Ти дуже самовпевнений, як на того, хто проспав тринадцять років і уявлення не має, що тут відбувається.
Белокун — видатний науковець, але дехто в оточенні Язика думає, що його зірка закотилася разом зі зникненням доктора Мамая. Що важливо, що справді важливо, — то це зброя, яку розробив Мамай.
— Зброя? — у голові Талавіра заворушилися туманні уривки розмов з Руф’ю. До свого зникнення під час Спалахів Мамай розробляв якусь таємну зброю. Вже зовсім по секрету Руф повідала, що ця зброя і призвела до катастрофи. — Але ж ніхто так і не дізнався, що саме він винайшов, чи дізнався?
Сфена завагалася, наче зважуючи, чи може йому довіряти.
— Він називав свою зброю Золота Колиска. На честь давньої кіммерицької легенди про артефакт, що дає владу над цією землею. Про Золоту Колиску досі ходять чутки. Наче вона досі в Дешті.
— І що? Ти натякаєш, що Рябов шукав Золоту Колиску?
— Я впевнена. Він не просто так подався в те селище. Ак-Шеїх було місцем народження доктора Мамая. Я хочу, щоб ти дізнався не тільки, як помер Рябов, але й що він знав про Золоту Колиску. І звітувати маєш особисто переді мною. Зроби це — і зможеш не тільки повернути колишній статус, а й піднятися на наступний щабель Колеса Двобога ще за цього життя. Домовилися?
Сфена пропонувала те, про що вони ніколи не говорили з Белокуном, — майбутнє, ще й відповіді на всі питання про минуле. Пропонувала за спиною в очільника Станції. Але чи міг Талавір їй довіряти?
Як знати, може, це черговий тест, і якщо він його провалить, то йому не дозволять спуститися, або ж навпаки — шанс отримати більше? Талавіру не дали додумати.
До кімнати постукали. Скрипучий голос передав наказ Першій Зіниці з’явитися на містку.
— Ти погано вчила Догмат, — сказав Талавір до того, як встиг зважити всі «за» і «проти». — Влада в Старших Братів належить чоловікам. Ти остання, перед ким я буду звітувати.
Зуби Сфени заскреготали.
— Іноді я забуваю, що попри вік ти так і залишився двадцятилітнім. Але Дешт і це виправить, — проказала вона й вийшла з кімнати.
— Зніма-ай іштані! — несподівано наказала жінка в хіджабі.
Талавір знову не помітив, коли вона прийшла. Жінка говорила із сильним кіммерицьким акцентом і мала великі тваринні очі з райдужкою на все око.
Тільки зустрівшись із нею поглядом, Талавір згадав, що бачив її раніше. У перші дні пробудження, коли він ще був на межі сну й реальності, вона часто опинялася біля його ліжка. Зараз це здалося дивним: вона нібито навіть йому співала. І вже точно обтирала його голе тіло.