— Але ж такого навіть Вербичка не вміє! — нарешті вигукнув старий. — Що вона тобі сказала?
— Що мене сюди спрямувала якась мавка, мабуть.
Дід похитав головою.
— Але ж таких могутніх мавок вже не існує! Такою, кажуть, була Березка, сестра Вербички.
Пташка задумалася.
— Дідусю Липню, а розкажіть-но, що ви знаєте про Березку і як вона загинула через того привида? Ну, що на галявині?
— Звідки це ти знаєш? — здивувався Липень.
— Вербичка сказала, — відповіла Пташка.
Дід невдоволено завовтузився на лаві, а Первосвіт з цікавістю подивився на нього.
— Розкажеш? — спитав хлопець.
— Ет! — махнув рукою дід. — Раз ти його чуєш… Тільки Вербичці ні гу-гу! — Дід застережливо покивав пальцем.
Пташка кивнула.
— Кажуть, за життя привид той кохав Березку, а вона його. Але це зараз ми з нечистю в мирі живемо, а тоді… Хоча Праліса вже давно як приспали…
— Кого? — здивувалася Пташка.
Дід затнувся, навіть рота рукою прикрив, але тут-таки знайшов рятівне:
— Та то я так… Старий, забалакуюсь… Не зважай… Так-от, тоді ми терпіли одне одного, а тепер, бач, зжилися. Але щоб яка людина нелюда покохала або навпаки! Такого ще не було… Ну й довідалися про те кохання марюки лісові і підступно вбили спочатку того чоловіка, а тоді й Берізку. Бо ненавиділи марюки людей лютою ненавистю. Отак-от!
Пташка слухала мовчки, похнюпившись.
— А за що ж тоді привид той страждає? — одразу спитала дівчина.
Дід здвигнув плечима.
— Не знаю, дитино, але якщо душа не відлетіла, то має ще справу на цьому світі…
Пташка стисла свої маленькі кулачки і ледь чутно прошепотіла:
— Коли відновлять справедливість…
9
Моторошне виття та гарчання не вщухало всю ніч, воно то віддалялося, то загрозливо наближалося, але мало хвилювало подорожніх, що перебували тієї ночі на одному з островів Переводу.
Щойно сонце вийшло з-за обрію, Мефодій усіх підняв на ноги.
— Вставайте, вставайте! — гукав упир. — Сонце встало, мусимо рушати!
Люди і нечисть неохоче підводилися, позіхаючи і потираючи заспані очі.
Водяник потягнувся.
— У-У-У, день уже білий! Так, ви збирайтеся, а я піду пірну разок-другий.
Водяник побіг до річки, і незабаром уже чувся гучний плескіт і голосне пирскання Никодима.
Мефодій підійшов до Андрія.
— Чув, Сивий, як вило всю ніч?
— Та ні, — відповів козак, — спав як убитий!
Острівець, на якому вони зупинилися, був круглий, як тарілка, і його береги порослий молодим підліском.
— Нікелю! — гукнув Андрій.
— Га? — Ґном саме зайшовся нагострити каменем сокиру.
— Ходім до лісу, палів нарубаємо. Підуть за списи. — сказав Андрій і, не дожидаючись відповіді, взяв сокиру Никодима і зник у гущавині підліску.
Гном на знак згоди кивнув лисою головою, що блищала на сонці не гірше за його наточену зброю, і провів пальцем по вістрі.
— Готово, — сказав задоволено, впевненим кроком рушив за Андрієм, і незабаром з лісу почувся дружний дзвін сокир.
Мурко й собі тим часом вирішив поплескатися у водичці і побіг туди, де купався Никодим.
Гапка з Мефодієм, нашвидкуруч вмившись, заходилися коло сніданку: різали сало, ковбасу, чистили цибулю та часник.
Раптом до них долинув бас Никодима, який щось вигукнув, а слідом дзвінкий регіт Мурка.
Гапка махнула рукою в бік річки.
— Знову це чудо болотяне щось утнуло! — вигукнула вона.
Мефодій посміхнувся, згадавши розповідь Андрія про Січ.
— Мабуть «німецький поплавок» чи «сомове око» показує, — проговорив упир.
— А це ще що? — здивовано спитала Гапка, і тут же, здогадавшись, що воно може бути, почервоніла і, розсміявшись, фиркнула: — Тьху, гидота!
З-за кущів знову почувся регіт Мурка.
Коник оглядав свій сагайдак, а Жменька й собі взявся підводити шаблю.
— Треба бути готовими, — проговорив лісовик.
— Атож, — погодився Коник, підтягуючи свій лук так, що той аж потріскував від натуги.
Нарешті з лісу показалися козак і гном. Кожен ніс із собою по п’ять довгих загострених палиць.
— Гей, — гукнула Гапка Никодиму та Муркові. — Гайда снідати!
— Снідати, і в путь! — додав Андрій. — Часу катма, а справ — море.
Никодим з Мурком повиходили на берег, хутко повдягалися і підійшли до розстеленого рядна зі сніданком; малюк час від часу вибухав сміхом.
— Чого це ти? — спитав його козак.