«Що хибного в такому способі життя?» — ось запитання, яке б вона хотіла поставити своєму розумному двоюрідному братові, тому, хто перший утік із Південної Африки, а тепер балакає, що треба відтяти себе і звільнитися. Від чого він прагне звільнитися? Від любові? Від обов’язку? «Мій батько посилає йому вітання, так само і я». Що це за таке холодне вітання? Ні, може, вона з Джоном і має спільну кров, але, хоч би що він відчував до неї, це не любов. Насправді він не любить і свого батька. І навіть себе не любить. І, хай там як, який сенс звільнятися від усіх і від усього? Що він збирається робити зі своєю свободою? «Любов починається вдома» — хіба це не англійське прислів’я? Замість завжди тікати, він повинен знайти собі гідну жінку, подивитись їй просто у вічі і сказати: «Ти вийдеш за мене заміж? Чи ти вийдеш за мене заміж і привітаєш мого літнього батька в нашому домі, і дбатимеш вірно про нього аж до смерті? Якщо ти візьмеш на себе цей тягар, я зобов’язуюсь любити тебе і бути вірним тобі, знайти належну роботу і ревно працювати, приносити додому гроші, бути приязним і припинити нарікати на droewige vlaktes[64]». Марго хотілося б, щоб Джон цієї миті був у Керкстраті, в Калвінії, щоб вона могла raas із ним, тобто, як кажуть англійці, протуркати йому всі вуха, вона тепер у настрої.
Свисток. Марго обертається. Це Лукас, що вихилився з вікна автомобіля.
— Skattie, hoe mompel jy dan nou? «Ти що, вже сама з собою розмовляєш?» — гукає він, сміючись.
[ПРОБІЛ]
Ніяких наступних листів між нею і братом уже не було. Невдовзі він і його проблеми припинили займати бодай-яке місце в її думках. Виник значно нагальніший клопіт. Прийшли візи, яких чекали Клаус і Керол, візи до Обіцяного Краю. Вони швидко й ретельно приготувалися до від’їзду. Насамперед привезли назад на ферму її матір, що жила з ними. Клаус теж називав її мамою, хоча мав напрочуд добру й рідну матір у Дюссельдорфі.
Тисячу шістсот кілометрів від Йоганнесбурга вони проїхали за дванадцять годин, по черзі сидячи за кермом «BMW». Цей подвиг став для Клауса предметом гордощів. Він і Керол закінчили курси водійської майстерності й мали посвідчення, які показували всім; вони готувалися до пересувань в Америці, де дороги набагато кращі, ніж у Південній Африці, хоча, звичайно, не такі добрі, як німецькі автобани.
Мати почувається не дуже добре, і Марго бачить це, тільки-но їй допомогли встати з заднього сидіння. Обличчя їй набрякло, їй важко дихати, вона нарікає, що болять ноги. Кінець кінцем, пояснює Керол, проблеми пов’язані з її серцем: вона бачила одного фахівця в Йоганнесбурзі і має новий набір пігулок, які треба неодмінно пити тричі на день.
Клаус і Керол ночують на фермі, а потім вирушають назад до міста.
— Тільки-но мати поправиться, ти з Лукасом повинна привезти її до Америки в гості, — каже Керол. — Ми допоможемо купити авіаквитки.
Клаус обіймає Марго, цілує в обидві щоки («Так щиріше»). Лукасові тисне руку.
Лукас не любить свого шурина. Немає анінайменшого шансу, що Лукас поїде й навідає їх у Америці. Ну, а Клаус ніколи не соромився висловлювати свій вердикт Південній Африці: «Гарна країна, — каже він, — гарні краєвиди, багаті ресурси, але багато, багато проблем. Як ви їх вирішите, я не бачу. На мою думку, ситуація гіршатиме, а вже потім зміниться на краще. Але це тільки моя думка».
Марго хотіла б плюнути йому межи очі, але стримується.
Мати не може лишатися сама на фермі, поки її з Лукасом немає, про це не може бути й мови. Тож Марго домовляється, щоб у її кімнаті в готелі поставили друге ліжко. Це незручно, це кінець усякого приватного затишку для неї, але альтернативи немає. Замовляє для матері повний пансіон, хоча насправді мати їсть, наче пташка.
На другому тижні такого нового режиму хтось із прибиральниць натрапив на матір у порожній готельній кімнаті, непритомну й синю на обличчі. Її чимшвидше повезли до окружної лікарні й повернули до життя. Черговий лікар похитав головою. Серцебиття дуже слабке, каже він, потрібне термінове й більш кваліфіковане лікування, ніж те, яке можна отримати в Калвінії; Апінґтон — теж варіант, там є пристойна лікарня, але було б краще повезти її до Кейптауна.