— Я заберу її з класу цього чоловіка, але не забиратиму зі школи, — відповіла я. — Я хочу, щоб вона отримала добру освіту. Я сама знайду для неї вчителя англійської мови. Дякую, що прийняли мене. Ви думаєте, що я просто бідна жінка-втікачка, яка нічого не розуміє. Якби я розповіла вам усе про нашу родину, ви б побачили, як ви помиляєтесь. До побачення.
Утікачка. Вони знай називали мене втікачкою у своїй країні, тоді як насправді я прагнула втекти з неї.
Коли наступного дня Марія Реґіна прийшла зі школи додому, на мою голову впала справжня буря.
— Mamãe, як ти могла це зробити? — кричала вона на мене. — Як ти могла зробити це за моєю спиною? Чому ти завжди втручаєшся в моє життя?
Протягом тижнів та місяців, відколи містер Кутзее приходив до нас, мої стосунки з Марією Реґіною були напружені. Але раніше донька ще ніколи не казала мені таких слів. Я намагалася заспокоїти її. Ми не такі, як інші родини, казала я їй. Інші дівчата не мають батька в лікарні і матір, що змушена принижуватись і заробляти кілька пенні, щоб дитина, яка вдома й за холодну воду не береться і не каже тобі «спасибі», могла брати додаткові уроки з того, додаткові уроки з сього.
Звичайно, ті слова були неправдою. Я не могла б бажати мати кращих доньок за Жоану й Марію Реґіну, дівчат серйозних і роботящих. Але інколи треба бути трохи суворою навіть до тих, кого любиш.
Марія Реґіна була така розгнівана, що не чула жодного мого слова.
— Я ненавиджу тебе! — кричала вона. — Думаєш, я не знаю, чому ти робиш це? Тому, що ти ревнива, тому, що не хочеш, щоб я бачила містера Кутзее, бо ти хочеш його для себе!
— Я ревную до тебе? Яка дурниця! З якої речі я повинна хотіти собі цього чоловіка, що навіть не є справжнім чоловіком? Так, кажу тобі: він несправжній чоловік. Що ти знаєш про чоловіків, ти, дитино? Чому, на твою думку, цей чоловік прагне бути серед юних дівчат? Невже, по-твоєму, це нормально? Чому, ти думаєш, він заохочує тебе мріяти, фантазувати? Таких чоловіків до школи і близько не можна підпускати. А ти — ти повинна бути вдячна! Я рятую тебе. А ти за те викрикуєш образи і звинувачуєш мене, рідну матір!
Я побачила, як її губи безгучно ворушаться, наче не було слів, досить гірких для того, що накипіло в неї на серці. Потім вона обернулася й вибігла з кімнати. За мить повернулася, вимахуючи листами, які отой чоловік, отой її вчитель, прислав мені, а я складала їх у бюро без ніякої особливої причини, я, звичайно, не цінувала їх.
— Він пише тобі любовні листи! — верещала донька. — І ти пишеш любовні листи йому! Це огидно! Якщо він ненормальний, чому ти пишеш йому любовні листи?
Звичайно, її слова були неправдою. Я не писала йому любовних листів, жодного! Але що я могла зробити, щоб бідолашна дитина повірила в це?
— Як ти сміла! — крикнула я. — Як ти сміла нишпорити в моїх приватних паперах?!
Як я хотіла тієї миті, щоб я була спалила ті листи, про які ніколи не просила!
Марія Реґіна тепер уже плакала.
— Мені треба було не слухати тебе! — хлипала вона. — Мені треба було не дозволити тобі запрошувати його сюди. Ти тільки зіпсувала геть усе.
— Бідолашна дитино! — мовила я й обняла її. — Повір мені, я ніколи не писала листів містерові Кутзее. Так, він писав мені листи, я не знаю чому, але я ніколи не відписувала. В цьому аспекті він мене не цікавив, анітрохи. Люба моя, не дай йому стати між нами. Я лише намагаюся захистити тебе. Він тобі не годиться. Він дорослий чоловік, а ти ще дитина. Я знайду тобі іншого вчителя. Я знайду тобі приватного вчителя, що ходитиме сюди на квартиру і допомагатиме тобі. Ми дамо собі раду. Вчитель не дорогий. Ми знайдемо кого-небудь, хто має належний диплом і знає, як підготувати тебе до іспитів. Тоді вся ця прикра справа лишиться позаду.
Тож оце і є розповідь, повна розповідь про його листи і клопіт, якого вони завдали мені.
— Листів більше не було?
— Був ще один, але я не розкривала його. На конверті я написала «Повернути адресантові» і лишила у фойє, щоб листоноша забрав його.
— Бачиш? — сказала я Марії Реґіні. — Бачиш, що я думаю про його листи?
— А як щодо уроків танців?
— Він припинив ходити. Містер Андерсон поговорив із ним, і він припинив ходити. Можливо, йому навіть повернули гроші, я не знаю.
— Ви знайшли іншого вчителя для Марії Реґіни?