Це все, звичайно, химери, геть усе. Батько ніколи не повернеться на роботу. За тиждень, два чи три його випишуть додому, вилікуваним чи почасти вилікуваним, почнеться наступна й остання фаза його життя, протягом якої його хліб щоденний залежатиме від доброчинства Фонду соціальних виплат автомобільної промисловості, від південноафриканської держави через її міністерство пенсій і від родини.
— Може, тобі щось принести? — запитує син.
Батько немов щось пише лівою рукою, нігті якої, помічає син, брудні.
— Ти хочеш писати? — запитує він. Дістає з кишені записник, розгортає на сторінці з написом «Номери телефонів» і подає його разом із ручкою.
Пальці перестають ворушитися, очі втрачають фокус.
— Я не розумію, що ти хочеш, — каже він. — Спробуй знову сказати мені, що ти хочеш.
Батько повільно хитає головою зліва направо.
На тумбочках біля інших ліжок у палаті стоять вази з квітами, журнали, подекуди фотографії в рамках. Тумбочка коло батькового ліжка гола, стоїть лише склянка води.
— Я повинен іти, — каже син. — У мене уроки.
У кіоску поблизу входу він купує пакетик льодяників і повертається до батькового ліжка.
— Ось, я приніс тобі, — каже він. — Якщо пересохне в роті, бери і смокчи.
Через два тижні батька привезли додому в кареті швидкої допомоги. Він може ходити, власне, соватися, спираючись на ціпок. Він пройшов від вхідних дверей до своєї спальні й зачинився.
Один з санітарів дав Джонові фотокопію аркуша інструкцій із написом «Ларингектомія — догляд пацієнта» і карточку з розкладом роботи клініки. Син глянув на аркуш. На ньому зображений контур людської голови з темним колом унизу в горлі. «Догляд рани» — написано там.
— Я не зможу робити цього, — відсахується син.
Санітари перезирнулися, стенули плечима. Це не їхня робота — доглядати рану, доглядати пацієнта. Їхня робота — відвезти пацієнта додому. Потім уже має дбати сам пацієнт, або його родина, або ще хто-небудь.
Здебільшого завжди було так, що він, Джон, мав небагато роботи. А тепер це все зміниться. Тепер він матиме так багато роботи, скільки зможе виконати, а то ще й більше. Йому доведеться відмовитися від деяких своїх особистих проектів і стати медсестрою. Або ж, якщо не хоче стати медсестрою, він повинен заявити батькові: «Я не можу змиритися з перспективою служити тобі день і ніч. Я покидаю тебе. Прощавай». Або перше, або друге, третього тут немає.
[КІНЕЦЬ]
Інформація видавця
Примітка автора • 3
Дитинство • 5
Молодість • 189
Літня пора • 383
Літературно-художнє видання
КУТЗЕЕ
Дж. М.
ДИТИНСТВО. МОЛОДІСТЬ. ЛІТНЯ ПОРА
Переклад з англійської
Головний редактор Є. В. Мєзєнцева
Відповідальний за випуск А. Ю. Хорошевський
Художній редактор Б. П. Бублик
Технічний редактор Г. С. Таран
Комп’ютерна верстка: В. А. Мурликін
Коректор Р. Є. Панченко
Підписано до друку 07.11.11. Формат 70x108 1/32.
Умов. друк. арк. 29,40. Облік.-вид. арк. 27,28.
Тираж 1000 прим. Замовлення № 1-743
ТОВ «Видавництво Фоліо»
Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції
ДК № 3194 від 22.05.2008 р.
61002, Харків, вул. Чубаря, 11
Електронна адреса:
E-maiclass="underline" realization@folio.com.ua
Інтернет-магазин
Надруковано з готових позитивів
у ТОВ «Видавництво Фоліо»
61002, Харків, вул. Чубаря, 11
Свідоцтво про реєстрацію
ДК № 3194 від 22.05.2008 р.
Кутзее Дж. М.
К 95 Дитинство. Молодість. Літня пора / Дж. М. Кутзее; пер. з англ. П. Таращука; худож.-оформлювач О. Г. Жуков. — Харків: Фоліо, 2012. — 669 с. — (Карта світу).
ISBN 978-966-03-5083-0 (Карта світу).
ISBN 978-966-03-5812-6.
ББК 84(6ПІВ)
Дж. М. Кутзее (нар. 1940 р.) — англомовний письменник та критик.
Він народився в Південній Африці, жив у США, 2006 року отримав австралійське громадянство. Дж. М. Кутзее став першим письменником, що двічі отримував Букерівську премію, а 2003 року був нагороджений Нобелівською премію. Творчість Дж. М. Кутзее багатогранна й оригінальна. Як було зазначено в рішенні Шведської королівської академії, яка в 2003 році присудила йому Нобелівську премію, «в його творчості немає двох книг, створених за одним рецептом».