Суспільство, на жаль, поводиться так само. Коли спеціалісти з дієтології викреслили яйця зі списку небезпечних продуктів, вони не мали на увазі, щоб люди йшли в заклади швидкого харчування й замовляли там щоранку бутерброди з яйцями, бо це здоровий сніданок. Люди чують те, що хочуть почути, а потім перестають слухати. І коли неточне дотримання порад фахівців призводить до поганих результатів, обивателі звинувачують експертів у некомпетентності, бо завжди треба знайти винного.
Зрештою, фахівці можуть тільки пропонувати альтернативи. Вони не ухвалюють рішення про цінності. Експерти можуть описати проблеми, але не скажуть людям, що з ними робити, навіть якщо всі погоджуються щодо природи цих труднощів.
Чи змінюється клімат Землі? Більшість фахівців дає ствердну відповідь і думає, що знає, чому так відбувається. Але чи точні їхні моделі в масштабі десятиліть і століть — це вже інше питання. Фахівці не можуть відповісти, що робити зі змінами клімату. Може, і правда, що Бостон, Шанхай чи Лондон через п’ятдесят років опиняться під водою, але також імовірно, що виборці, які можуть мати рацію чи помилятися, вирішать передати розв’язання цієї проблеми подальшим поколінням замість того, щоб зараз ризикувати роботою (чи комфортом).
Експерти повідомляють виборцям, що може статися, але виборці своєю чергою мають замислитися над цими питаннями, вирішити, що для них найцінніше, і в такий спосіб ухвалити рішення щодо подальших дій. Я не хотів би, аби Бостон поглинуло море, але якщо люди ігноруватимуть фахівців і допустять, щоб таке сталося, — це не помилка експертів, а неспроможність громадськості. Якщо Бостон стане Венецією, це буде її вибір, і невипадково. Коли виборці свідомо не хочуть розібратись у важливих питаннях, бо ті надто складні й бентежні, не дивно, що фахівці припиняють із ними говорити й натомість покладаються на свої зв’язки в політиці, щоб агітувати за власні рішення.
Часом експерти дають невдалі поради чи припускаються помилок, але розвинуте суспільство та уряд без них не впорається, скільки б американців не думало, що це можливо. Ігнорувати поради фахівців — це нереалістична альтернатива не лише через те, що політичний процес складний, але й тому, що це означало б звільнити громадян від обов’язку вивчати проблеми, які прямо стосуються їхнього добробуту. Більше того, коли суспільство вже не розрізняє фахівців і політиків і просто хоче звинуватити всіх зі світу політики в наслідках, які його засмучують, результатом буде не краща політика, а політизація фахових порад. Політики ніколи не перестануть покладатися на експертів, проте почнуть дослухатися до тих фахівців, які скажуть їм (і розлюченим людям, які гепають у двері їхніх кабінетів) те, що вони хочуть почути.
Нічого не може бути гірше, ніж коли демократія і фахова спільнота сплітаються в корупційні зв’язки, бо ні демократичні лідери, ні їхні експертні радники не хочуть мати справу з нетямущими виборцями. У такій ситуації фаховість уже служить не суспільним інтересам, а лише певним політичним групам і просто намагається задовольнити суспільство. Ми вже небезпечно близько до таких наслідків у сучасній Америці.
Проблеми з відповідальністю фахівців ускладнюються ще й тим, що більшість американців, здається, не розуміє власної системи управління. Сполучені Штати — це республіка, а не демократія. Слово «республіка» вже й не почуєш, і це дозволяє зрозуміти, наскільки сучасні американці плутають демократію, тобто загальну політичну філософію, із республікою — визначенням форми правління. У 1787 році Бенджаміна Франкліна, імовірно, спитали, що буде після Конституційної конвенції у Філадельфії. «Республіка, — відповів він, — якщо ви її утримаєте». Сьогодні більшим викликом є знайти когось, хто знав би, що таке республіка.