І він показав пальцем правої руки на все ще відкритий портал, з якого виходили бойові роботи супротивника.
Дівчина-ніндзя з червоним волоссям відзначила:
- Ну, тепер уже все чесно! А дівчата-войовниці б'ються гідно.
І всі чотири дівчата взяли та витягли з поясів на стегнах маленькі горошинки із сильною вибухівкою. Роботи перли з порталу, і в них були бластери. Дай їм волю, і вони зможуть поневолити, або знищити, а може, водночас і те, й інше, землю!
І ось красуні взяли і босими пальчиками своїх спритних ніг жбурнули ці горошинки. Ті, пролетівши дугою, потрапили чотирьом передовим роботам прямо в шию. І як після цього візьме та рвоне.
Голови у кіборгів відірвало. Одна потрапила в робота, що йде позаду, і того капітально закоротило.
А тим часом, хлопчик-гуру та його супротивник весь у чорних латах, стали одне проти одного.
Босоногий, з оголеним, дуже рельєфним торсом, дитина-сенс здавався несерйозним противником на тлі великого бійця. Тиранус - це напівлюдина та наполовину демон. І теж, здатний багато на що.
Ось спочатку він узяв і випустив зі своїх чорних, довгих, у рукавичці пальців блискавки сили. Вони спалахнули, мов коронний розряд в електромережі.
Хлопчик-боєць підняв свою босу ногу, і блискавки сили разом згасли, ніби розряд пішов під асфальт.
Юний воїн кивнув:
- Хочеш відповіді?
Тиранус оголив клинок, що світиться, сяючи червоним, як мак кольором, і відповів:
- Нехай поєдинок на мечах вирішить, хто з нас має рацію, а хто винен!
Хлопчик-гуру у відповідь оголив свій власний меч, який світився блакитом, і з усмішкою промовив:
- Поєдинок на мечах не визначить нічию правоту. Він тільки покаже, хто з нас більш технічний, спритний та кмітливий!
. РОЗДІЛ Љ 1.
Тиранус зробив перший випад. Він провів прийом потрійного віяла. І червоний меч описав дугу над світлою, гарною головою хлопця-сенсея. У відповідь юний деміург стрибнув і подряпнув противник по броні своїм блакитним мечем і спритно ухилився від випаду у відповідь.
Броня на Тиранусі задимилася, і пройшла смуга.
Він буркнув:
- Непогано, пацане!
Хлопчик-гуру засміявся і помітив:
- Я пам'ятаю, блукав своїми босими ногами пустелею Єгипту, коли там ще не було пірамід!
Тиранус знову спробував атакувати, але хлопчик перескочив через промінь меча і рушив воїну в чорних обладунках босою п'ятою в підборіддя. І від удару той похитнувся і впав на одне коліно.
А тим часом, дівчата-ніндзя воювали з роботами. Вони кидали в супротивника босими пальчиками своїх дуже спритних, наче лапки мавпочки ніг убивчі горошинки смерті. І ці подарунки анігіляції потрапляли у супротивника з інопланетного металу та розривали їх, викликаючи детонацію.
І машини розривалися на частини. У відповідь випускалися промені, що світилися зеленим та жовтим світлом. Але войовниці-ніндзя відскакували від них, миготивши босими, засмаглими, точеними і напрочуд спритними ногами.
Наташа в бою трохи змінила тактику і жбурнула горошинку з вибухівкою вище. Та описала дугу і влучила у покрівлю. Та обрушилася вниз і протаранила наступаючих роботів, одразу два десятки.
Але з порталу виповз абордажний танк. А його так просто горошинкою із вибухівкою не візьмеш.
Хлопчик-гуру продовжував боротися з Тиранусом. Він уже кілька разів дістав його світловим мечем, сам не отримавши й подряпини. Проте воїна зла рятували чорного кольору обладунки від серйозних неприємностей.
Хлопчик зазначив:
- У тебе гарний зброярів!
Тиранус кивнув:
- Гном робив цей обладунок!
Юний гуру хихикнув і заспівав:
- Ми можемо все буквально підкорити,
Зламати будь-яку армію, граючи...
Нехай не перерветься нашого життя нитка,
Не станемо ми безмозким папугою!
Бій двох великих майстрів продовжувався. Хлопчик був швидким і маленьким, і його гнучке тіло надзвичайно рухливе. М'язи юного воїна перекочувалися і струменіли, немов бриж на бурхливому морі.
І він був швидше за Тиранус на порядок.