Він увірвався до себе в кімнату, і я почекала, як мені здалося, досить довго, перш ніж піти за ним. Прокрадаючись коридором, неначе привид у короткій піжамі, поліефірна гладкість якої нагадувала чи то костюм принцеси, чи то нижню білизну. У будинку панувала справжня гнітюча тиша, але яка також урізноманітнювала все незнаною свободою, наповнюючи кімнати ніби густішим повітрям.
Пітер тихо лежав під ковдрою, виставивши свої криві чоловічі ноги. Я відчувала його дихання, яке пахло ожинами, як наслідок прийому якогось наркотику. Його кімната, здавалось, заколисувала. Цього могло бути досить — глянути, що він спить, як зробив би це кожен з батьків, порадівши за нього, що він бачить гарні сни. Його дихання рівне, як намистинки чоток, заспокоює кожен вдих і видих. Але я не хотіла, аби цього було досить.
Коли я підійшла ближче, його обличчя стало ясним, риси обличчя чіткими, позаяк звиклася з темрявою. Я дозволила собі дивитися на нього без жодного сорому. Пітер раптом розплющив очі і, здається, навіть не злякався, побачивши мене поруч зі своїм ліжком. М’яко глянув на мене.
— Бойд, — сказав він, у його голосі досі відчувалися нотки сну, але він поморгав, він промовив моє ім’я з такою покірністю в голосі, що в мене виникло відчуття, начебто він чекав на мене. Нібито знав, що я прийду.
Мені було ніяково отак стояти.
— Ти можеш присісти, — сказав він. Я сіла на матрац, безглуздо тупцюючи. Мої ноги вже почали горіти від зусиль. Пітер простягнув руку, щоб затягти мене повністю на матрац. Я усміхнулася, проте навіть не була впевнена, чи він бачив моє обличчя. Він мовчав, і я теж. Його кімната здавалася дивною, не такою, як коли я дивилася на неї, стоячи на підлозі; величезний комод, довга і вузька дверна пройма. Я не могла уявити Конні в кімнаті за стіною. Конні, яка бурмоче уві сні, як вона це часто робить, іноді називаючи число, як нетямущий гравець бінґо.
— Якщо тобі холодно, можеш лягти під ковдру, — сказав він, розкрившись так, що я побачила його голий торс, його наготу. Я церемонно мовчки лягла поруч з ним. Усе було зовсім просто — я скористалася можливістю, яка завжди була доступна.
Він досі мовчав, і я теж. Він притяг мене ближче, так, що моя спина притислася до його грудей і я змогла відчути його член, що притулився до задньої частини моїх стегон. Я не хотіла дихати, відчуваючи, що його це може збентежити, навіть піднімання й опускання моїх ребер надто сильно хвилювало його. Я потроху вдихала через ніс, відчуваючи запаморочення. Різка належність у темряві його, його ковдри, його простирадла — це те, що в Памели було увесь час, просто володіння його присутністю. Він обійняв мене, і я відчула вагу його парубоцької руки. Пітер діяв так, неначе збирався спати, час від часу зітхав і совгав ногами, так і мало бути. Треба було поводитися, неначе не відбувається нічого дивного. Коли він легко торкнувся пальцем мого соска, я залишалася досить спокійною. Я відчувала його рівномірне дихання в себе на шиї. Його рука неупереджено досліджувала моє тіло. Коли він покрутив мій сосок, я голосно вдихнула. Він на мить завагався, а тоді продовжив далі. Його член терся об мої голі стегна. Що б не сталося, мене буде відправлено на лаву запасних, і я це розуміла. Проте ця ніч була в його руках. У мене не було страху, лише відчуття, близьке до хвилювання, неначе спостерігала, тримаючись на крилах. Що буде з Іві?
Коли скрипнула підлога в коридорі, чари розвіялися. Пітер відсмикнув руку, різко перекотився на спину. Я бачила, що він втупив погляд у стелю.
— Я хочу трохи поспати, — сказав він сухо. Стихаючим голосом, який своєю несподіваною монотонністю змусив мене задуматися, чи не сталося чого. Я повільно піднялася, будучи трохи приголомшена, але водночас і до нестями щаслива, наче мені навіть цього було достатньо, щоб насититися.
…
Хлопці грали на ігровому автоматі, як нам здавалося, годинами. Ми з Конні сиділи на лавочці, похитуючись із вимушеною безтурботністю. Я досі чекала, що Пітер якось відреагує на те, що сталося. Пронизливий погляд, погляд з натяком на нашу історію. Але він не дивився на мене. У сирому гаражі тхнуло вогким бетоном і смородом від наметів, які склали, не давши висохнути. Календар бензоколонки на стіні: жінка в гарячій ванні з німими очима й оголеними зубами, як в опудала. Я була рада, що Памели в той вечір не було. У неї з Пітером була якась сварка, Конні розповідала. Я хотіла розпитати детальніше, але її обличчя виражало якесь попередження — я не могла демонструвати надмірну цікавість.