Ще не стемніло — вечори були довгими та звабливими, і вони обоє знали, що мало статися далі. Ніхто з них не хотів повертатися додому.
— Як щодо того, щоб випити чогось? — запитала Черрі, із сумнівом поглядаючи на переповнені модні бари, у яких людно було навіть ззовні.
— У нас із собою забагато речей, — відповів він, указуючи на кошик для пікніка та килимок.
— Хочеш відвезти це додому?
— Щоб моя мама наполягла на знайомстві з тобою? — Він усміхнувся їй. — Хоча мені й подобається ця ідея, однак їй доведеться зачекати.
Серце Черрі в захваті забилося частіше. Даніель розмірковує над тим, щоб познайомити її зі своєю мамою. Вона подумала над цим і вирішила, що ще одне побачення уже в кишені, і якщо вони прокинуться разом, то велика ймовірність того, що й весь завтрашній день теж проведуть удвох. Вона могла б почекати, доки він не переїде у свою квартиру, яку щойно погодився купити, однак для цього знадобиться ще кілька тижнів. Черрі відчула, що це занадто довго.
— У мене є пляшка гарного санкере в холодильнику.
Він усміхнувся.
— Дякувати Богу, хоч у когось із нас є власне житло.
Він сказав це так, наче їй можна було позаздрити, хоча сам мешкав у маєтку вартістю в кілька мільйонів. Завдяки тому, що вона працювала агентом із нерухомості, Черрі одразу зрозуміла, скільки може коштувати його будинок, щойно він розповів, де живе. До того ж потім вона знайшла його на мапах Google і збільшувала зображення, щоб розгледіти якомога більше деталей, аж доки картинка не стала розмитою.
Вони всміхнулися одне одному, знаючи, на який шлях щойно ступили. Він узяв її за руку й тримав протягом усієї поїздки в метро так, наче вони були парою.
5
Лаура сиділа у величезній приймальні в баштах ITV, вдячна за встановлений кондиціонер. Вона пройшла довгий шлях, відколи працювала тут редактором сценаріїв у відділі драми, ще коли їй було двадцять. Саме тоді вона й закохалася в Говарда й покинула все, коли народилися спочатку Роуз, а потім і Даніель. Лише коли Даніель став підлітком, вона зрозуміла, що в неї з’явився вільний час, тож невпевнено вирішила випробувати долю з ідеєю для нової драми. Деякі з її давніх знайомих тепер працювали у відділах драми на каналах, і після кількох листів у стилі «Пам’ятаєш мене?» (у цій індустрії всі всіх знали) їй призначили перші важливі зустрічі, а згодом Лаурі вдалося продати ідею. Відтоді минуло вже сім років і тепер вона володіла маленькою, однак успішною компанією й була, як їй здавалося, шанованою в цих колах. Окрім того, кілька років поспіль вигравала премію БАФТА[9], хоча й відомо, якими примхливими та залежними від моди можуть бути такі речі: наразі рейтинги очолювала комедійна акторка, котра також грала й у драмах, тому кожна пропозиція, під якою стояло її ім’я, отримувала зелене світло й, як можна було здогадатися, продовжить здобувати нагороди. А вже за два роки на її місці опиниться хтось інший.
Лаура перевірила повідомлення на своєму i-Phone. Як вона й припускала, у суботу Даніель не ночував удома, однак у неділю в неї з’явилася ще більша впевненість у тому, що його відсутність затягнеться. Лаура приготувала для сина обід, проте його довелося прибрати до холодильника, а потім вона тинялася навколо будинку, з нетерпінням очікуючи на його повернення, і з кожною годиною хвилювання росло. Близько п’ятої вона раптом зрозуміла, що він може не повернутися й цієї ночі, і розсміялася над собою та над своїми переживаннями. Вона суворо вилаяла себе й пішла в ліжко, так і не зустрівшись із найдорожчими людьми впродовж усього дня, оскільки Говард поїхав грати в гольф.
Назвали її ім’я, і коли до неї підійшла особиста помічниця редактора, вона підвелася. Він провів її до ліфта, а потім до маленької кімнати для зустрічей на восьмому поверсі із зображенням Еркюля Пуаро на вікні.
— Лаура! — вигукнула Елісон так, наче вітала давно втрачену подругу.
Вони чмокнули одна одну в щічку. Елісон завжди розмовляла енергійно, на підвищених життєрадісних тонах, тому Лаура вважала за краще відповідати так само.
— Як ти? — випалила Елісон, сідаючи на один із пластикових стільців. Лаура сіла навпроти.
— Чудово!
— Що ж, ми з нетерпінням чекаємо на вихід першої серії. — Елісон також завалювала свої речення незвичними прикметниками: «розкішний», «неймовірний», «фантастичний», — і вони часто скрадалися поруч, як ніндзя, чекаючи на слушний момент, щоб атакувати з гучною демонстрацією сили.
9
Нагорода Британської академії кіно й телемистецтв, яку вручають за досягнення в галузі кінематографії, телемистецтва, комп’ютерних ігор та мистецтв для дітей.