— Або їй просто пощастило. Вона молола всякі дурниці.
— То ти з нею зустрічався?
— Так, відразу по тому, як Балдер звалив у Кремнієву долину.
— Давно це було?
— Майже рік тому. Я перевіз наші комп’ютери до себе в квартиру, на Брантінгсґатан. У мене, м’яко кажучи, було не найкраще життя. Неодружений, розчавлений, без грошей, постійно з перепою, вдома срач. Я саме розмовляв телефоном із Франсом. Він, як стомлений старий татусь, багато чого наговорив мені. Наприклад, не суди з зовнішнього вигляду: зовнішність оманлива, ля-ля-ля, бла-бла-бла. І це він казав мені! Я й сам не ідеальний зятько. Ніколи не носив піджака й краватки, і кому вже, як не мені, знати, які з себе люди в гакерській тусні. Ну, сиджу я й чекаю на ту дівчину. Думаю, що вона принаймні постукає в двері. А вона просто відімкнула замок і зайшла.
— Яка вона була з себе?
— Та просто капець… Ну, точніше, вона була навіть сексуальна у свій збочений спосіб… А так — жахіття!
— Лінусе, я не прошу тебе оцінювати її зовнішність. Мені просто хочеться знати, у що вона була вдягнена і чи не назвала випадком свого імені.
— Гадки не маю, хто вона така, — відповів Лінус. — Хоча чогось мені здалося, що я її знаю, якось я відчув, що з нею пов’язане щось лихе. Татуаж, пірсинг та інше фуфло. Вона була схожа на готку, чи панкерку, чи якусь рокерку, не знаю, і худа, як дошка.
Блумквіст майже несвідомо подав Амірові знак принести йому ще пива.
— І що сталося? — спитав він.
— Ну, що сказати… Я подумав, що нам необов’язково зразу братися до справи, тому сів на ліжко — більше майже не було на чому сидіти — і запропонував спершу щось випити. І знаєте, що вона зробила? Наказала мені вимітатися геть. Вона хотіла турнути мене з мого ж дому, ніби то була самозрозуміла річ. Ну, я, звісно, відмовився. Сказав їй щось на зразок: «Узагалі я тут живу». А вона мені: «Звали звідси». Я збагнув, що вибору в мене нема, і вийшов. Мене не було досить довго, а коли я повернувся, то застав її на своєму ліжку. Вона курила — уявляєте? — і читала книжку про теорію струн або щось таке. Може, я якось підозріло на неї подивився, не знаю, та вона заявила, що трахатися зі мною не планує, навіть нашвидку. Так і сказала: «Навіть нашвидку». По-моєму, вона жодного разу не глянула мені в очі. А потім сказала, що в наших комп’ютерах був «троян», «пацюк» і що вона впізнала стиль втручання, поріг оригінальності програмування. «Вас обдурили», — кинула вона і зникла.
— І не попрощалася?
— І слова не промовила.
— О Боже!
— Хоча, чесно кажучи, гадаю, що вона просто плела нісенітниці. Хлопець з Радіотехнічного центру, який приходив опісля і, без сумніву, краще знався на таких атаках, чітко сказав, що певних висновків дійти не можна. Він понишпорив у комп’ютері й ніякого старого вірусу-шпигуна не виявив. Проте він теж уважав, — його, до речі, звуть Молде, Стефан Молде, — що нас гакнули.
— А та дівчина — вона що, взагалі ніяк не назвалася?
— Я розпитував її про це, намагався вивідати ім’я, але вона тільки похмуро бовкнула, що я можу звати її Піппі.[7] Було очевидно, що то несправжнє ім’я, хоча…
— Хоча що?
— …мені здалося, що до неї це ім’я трохи пасує.
— Слухай, — сказав Мікаел. — Хвилину тому я ладен був піти додому.
— Так, я помітив.
— Але тепер геть усе змінилося. Ти сказав, що ваш професор Балдер знав цю жінку, так?
— Ну, так.
— Тоді я хочу зв’язатися з Франсом Балдером якомога швидше.
— Через дівчину?
— Щось таке.
— Окей, добре, — задумливо промовив Лінус. — Але тобі, мабуть, не вдасться знайти його контактних даних. Він, як я вже казав, закопався в норі… Маєш айфон?
— Так.
— Забудь про нього. Франс уважає, що «Еппл» так чи інакше працює на АНБ. Щоб розмовляти з ним, тобі доведеться купити блекфон або принаймні позичити андроїд і завантажити спеціальну зашифровану програму. А я спробую його змусити зателефонувати тобі, щоб ви змогли домовитися про зустріч у якомусь надійному місці.
— Чудово, Лінусе. Дякую!
Коли Брандел пішов, Мікаел ще трохи посидів, допиваючи пиво й дивлячись на негоду за вікном. Позаду сміялись Арне з компанією. Але Блумквіст так глибоко поринув у думки, що нічого не чув і навіть майже не звернув уваги на те, що Амір сів біля нього й почав оповідати останній прогноз.
Погода незабаром розшаленіє. Температура знизиться до -10°C, і випаде перший сніг, та приємних відчуттів чи мальовничої картини від того годі чекати. Заметіль налітатиме поривами. Це буде найгірша за останній час буря.