19 березня
Вчора увечері закінчив огляд внутрішніх пошкоджень корабля. Дуже багато всього не витримало космічних випробувань. Генерал Першинг, звісно, перебільшував, коли говорив членам сенатської комісії про стовідсоткову безпеку польоту. Це ні для кого не було секретом, і насамперед для нас — екіпажу «Атланта». Але щоб найважливіші вузли корабля були змонтовані так недбало!.. Радіоапаратура вийшла з ладу лише тому, що не витримали кріплення щитів. Метал виявився надто крихким. Якби вцілів хоча б один щит, пошкодження передавачів не були б такі серйозні. А установка для конденсування повітря! Коли я збагнув, що з нею трапилося, мені стало ясно, що вона легко могла відмовити ще при старті. А ця установка — легені корабля, від її справності залежить доля експедиції.
Я знову пригадав слова генерала Першинга:
«Тут усе гранично міцно! Безпека сто відсотків».
Ці слова зараз здавалися майже насмішкою. Адже генерал був головою урядової комісії, що приймала «Атлант» і його устаткування…
Сьогодні вранці вдалося відчинити люк до вихідного тамбура. У тамбурі пекельний холод. Повітря просочується назовні крізь зовнішній люк. Кисневий балон одного зі скафандрів виявився порожнім — у нього був несправний кран. Значить, у моєму розпорядженні лише два вихідних скафандри з резервними балонами…
Всі спроби відчинити зовнішній люк виявилися безуспішними. Або деформований корпус ракети, або вона потрапила в якусь розколину і заклинена в ній. В обох випадках вибратися назовні буде нелегко.
До кінця першого місячного дня залишається сім земних діб. Я веду відлік часу за земним годинником. Дивовижно, що вціліли майже всі годинникові механізми, що знаходилися на «Атланті». Досі ще цокає маленький золотий дзигарик на руці бідної Кетрін…
20 березня
На Землі, звісно, вже зрозуміли, що з нами щось трапилося. Останнє повідомлення було послане з «Атланта» чотири доби тому, відразу після основного гальмування і виходу на колову місячну орбіту. Чи виконає генерал Першинг обіцянку?.. Монтаж резервної ракети має бути закінчений у кінці березня. Значить, майор Кросбі зі своїм екіпажем може стартувати на початку квітня. У першій половині наступного місячного дня він має бути тут. Усе питання в тому, чи захочуть вони ризикувати другою ракетою після невдачі «Атланта»? Старт «Атланта» зберегли в таємниці. Першу інформацію про політ збиралися дати після нашої радіограми про щасливу посадку на Місяць. Ця радіограма на Землю не надійшла…
Сьогодні весь ранок порався біля вихідного люка. Витік повітря через тамбур триває. Довелося зачинити двері до тамбура і працювати в кисневій масці. У тамбурі — мінус сорок. Вихідний люк немов приварило до корпусу корабля. Конструкція замків дуже складна. Декілька годин промарудився даремно.
Другу половину дня займався прибиранням у внутрішніх приміщеннях. Усі уламки перетягнув у коридор, що веде до командирської рубки. Двері в рубку я ще позавчора зачинив назавжди. Там могила Шервуда.
Сьогодні вдалося спаяти розірвані повітрогони, що ведуть у командирську рубку. Я продув рубку стиснутим азотом. У атмосфері азоту тіло Шервуда має зберегтися. Коли нас знайдуть тут, Шервуда відвезуть на Землю і з військовими почестями поховають у рідній Неваді…
Ми з ним разом воювали в Нормандії[1]. Після війни наші шляхи розійшлися. Я став геологом, а він — льотчиком-випробувачем, відтак космонавтом. Знову ми зустрілися за декілька місяців перед стартом «Атланта». Можливо, вже не розлучимося більше…
Якщо вони затримають виліт Кросбі, нас іще можуть розшукати росіяни. Я чув, що росіяни планували політ першої місячної ракети з людьми цього літа. Першинг хотів випередити їх… Тепер росіяни, можливо, прискорять виліт, дізнавшись про нашу аварію.
21 березня
Сьогодні вночі прокинувся від сильного поштовху. Мені здалося, що «Атлант» зрушився з місця. Я довго лежав і прислухався. Відтак увімкнув світло і обійшов приміщення. Наче все гаразд. Температура нормальна, апарат повітрообміну працює. Але поштовх усе-таки був. Флакон із тушшю, який я залишив відкритим на столі, перекинувся, і туш залила місячну карту. Весь ранок знову бився з вихідним люком і знову безрезультатно. Здається, вже починаю звикати до «космічного» холоду тамбура.
Після обіду вирішив перевірити вміст комори. Тут усього з лишком. Ймовірно, вистачило б роки на три. З запасами питної води гірше. Але на відведений мені час вистачить… Вдалося відремонтувати один із невеликих приймачів. Він запрацював, але, окрім шерехів і свисту космосу, нічого не чую. Чи щось не так під’єднав, чи для земних передач він надто слабкий? Якби вдалося почути Землю!..
1
Нормандія — область на півночі Франції, де в 1944 році висадилися союзники СРСР у війні з фашистською Німеччиною (Великобританія та США), відкривши таким чином т. зв. «другий фронт» у Європі