Тим часом Чубсля й Махсля залізли в картоплю, тільки очі видно було, і, нажахані до смерті, чекали, що станеться далі.
— Принаймні кавусля вони варилисля, — промурмотіла Махсля.
— Хтось ідесля! — прошепотіла Чубсля. — Сиди тихо, як мишасля!
Зарипіли двері, і на верхньому східці з’явився Пхик із ліхтарем в одній лапі і мисочкою молока в другій.
— Гей, де ви, нате їсти! — гукнув він.
Чубсля й Махсля ще глибше залізли в картоплю і притулилися одна до одної.
— Хочете молока? — гукнув Пхик трохи дужче.
— Він дуритьсля нас, — прошепотіла Махсля до Чубслі.
— Гадаєте, що я так півдня стоятиму? — сердито мовив Пхик. — Або ви злодійки, або дурепи. Старі мишиська, а не знають, що треба заходити в двері!
Тоді Махсля неабияк образилась і сказала:
— Ти самсля мишиськосля!
— Ох, то ви з-за кордону! — сказав Пхик. — Краще я покличу маму Мумі-троля.
Він замкнув двері й побіг до кухні.
— Ну що, пили молоко? — запитала Мумі-мама.
— Вони балакають чужою мовою, — відповів Пхик. — І ніхто не збагне, що вони кажуть!
— А що вони казали? — спитав Мумі-троль, який підпирав з Гемулем вазон.
— Сказали «ти самсля мишиськосля», — відповів Пхик.
Мумі-мама зітхнула:
— Буде нам морока! Як я знатиму, що їм подарувати на іменини і скільки подушок покласти під голови?
— Ми навчимося їхньої мови, — сказав Мумі-троль. — Вона, здається, легка. Одинсля, двасля, трисля…
— Я начебто її розумію, — подумавши, мовив Гемуль. — Вони сказали, що ти, Пхику, стара облізла миша.
Пхик почервонів і стріпнув головою.
— Іди сам побалакай з ними, як ти такий розумний, — сказав він.
Гемуль швиденько подався до підвалу і ласкаво покликав:
— Прошусля, ходітьсля!
Чубсля й Махсля висунули голови з купи картоплі й витріщилися на нього.
— Молокосля, добресля! — вів своєї Гемуль.
Тоді Чубсля й Махсля подріботіли за ним східцями і ввійшли до вітальні.
Пхик глянув на чужинок і про себе відзначив, що вони куди менші за нього. Тому він злагіднів і поблажливо сказав:
— Добрий день! Заходьте!
— Дякуємсля! — відповіла Чубсля.
— У вас єсля кавасля? — спитала Махсля.
— Що ви кажете? — не зрозуміла Мумі-мама.
— Вони голодні, — пояснив Гемуль, — але й досі бояться страшного Пхикового вигляду.
— Передай їм, — сердито сказав Пхик, — що я зроду ще не бачив таких риб’ячих пик, як у них. А тепер я йду собі!
— Пхиксля сердитийсля! — пояснив Гемуль. — Дурнийсля.
— Ходіть випийте кави, — трохи стривожено сказала Мумі-мама.
Вона повела гостей на веранду. А Гемуль ішов ззаду й пишався своїм новим становищем перекладача.
Отак Чубсля й Махсля залишилися жити в будиночку Мумі. Вони поводилися дуже скромно, здебільшого ходили коло хати, тримаючись за руки. І валізку весь час носили з собою. Та коли настав вечір, вони якось дивно занепокоїлися, крутились на сходах і ховалися за килими.
— Щосля сталосьсля? — запитав Гемуль.
— Ідесля Мора! — прошепотіла Махсля.
— Мора? А хто це? — здивувався Гемуль, і собі трохи злякавшись.
Чубсля витріщила очі, вищирила зуби й щосили надулася.
— Лютасля й страшнасля, — сказала вона. — Замкніть дверісля!
Гемуль помчав до Мумі-мами й сказав:
— Ті чужинки кажуть, що йде страшна й люта Мора. Нам треба замкнути на ніч усі двері!
— Але ж у нас замикаються тільки двері до підвалу, — зажурилася Мумі-мама. — Отак завжди буває з чужинцями.
Вона пішла порадитися з Мумі-татом.
— Доведеться всім озброїтись і поприсувати під двері меблі, — сказав тато. — Та страшна Мора може виявитися дуже небезпечною. Я почеплю у вітальні дзвінок тривоги, а Чубсля й Махсля хай ляжуть під моїм ліжком.
Але Чубсля й Махсля вже сховалися в шухляду й боялися вилазити звідти. Мумі-тато похитав головою і пішов до повітки по рушницю. Надворі було вже темно, в садку скрізь лежали чорні тіні. З лісу долинав якийсь шурхіт, світляки з своїми ліхтариками вже повиходили зі сховків.
Татові теж було трохи моторошно, коли він ішов по рушницю. А що, як та Мора причаїлася десь за кущем? Аби хоч знати, яка вона на вигляд. Чи дуже велика?
Вернувшись на веранду, тато підпер двері канапою і сказав:
— Світло горітиме цілу ніч. Усі будьте готові, і нехай Мумрик-Нюхайлик спить сьогодні в хаті.
Запало прикре напруження. Мумі-тато постукав по шухляді й гукнув:
— Ми вас оборонимо!