— Вона така гарна на фотографіях, — тихо сказав Джек. На фото була делікатна жінка, яка виглядала зовсім тендітною, але в ній було більше сили, ніж це могло здаватись, не менше, ніж у її чоловікові. А її душа, здавалося, була ніжною і надзвичайно ласкавою.
Джек робив помітні успіхи, і Квінн давав йому щось таке, про що той завжди мріяв. У певному сенсі то був дар свободи, і крок за кроком Квінн допомагав хлопцю розбити кайдани, які стримували його. Його неписьменність була для нього смертним вироком або принаймні довічним ув’язненням. А зараз Квінн був засуджений на свою довічну самоту та вічні гіркі звинувачення. Йому й досі снився той сон, який повторювався, але відтоді, як він став допомагати Джекові вивчати грамоту, кошмар став снитися рідше. Здавалось, коли допомагаєш іншій людині, то це допомагає й тобі спокутувати провину.
Був кінець лютого, коли після закінчення суботнього уроку Джек згадав про сусідку Квінна, Меггі Дартман. Він і досі працював для неї щосуботи, потроху ремонтуючи будинок, який мав серйозні пошкодження ще тоді, коли вона купила його. І, працюючи на неї, він щоразу відчував, наскільки вона самотня. У її домі було багато фотокарток сина, який помер. Вона розповідала Джекові, що хлопець покінчив життя самогубством за два дні після того, як йому виповнилося шістнадцять. Вона ніколи не говорила про причини, і для Джека було очевидним, що в її житті не було чоловіка. Та робота, яку він робив для неї, міг виконати будь-який чоловік. Отже, вона просто не мала до кого звернутись. Одного разу вона згадала, що працює вчителькою, а зараз, після смерті сина, взяла довготривалу відпустку.
Квінн і Джек стали настільки близькими, що по закінченні уроків читання стали вечеряти разом по п’ятницях. Квінн готував вечерю, а Джек приносив вино, і то була гарна можливість ближче познайомитись один з одним. Відтоді, як знайомство цих двох чоловіків переросло в дружбу, Квінн почав ставитись до хлопця по-батьківськи. Джек був просто зачарований його життєвими досягненнями.
Квінн виріс на фермі на Середньому Заході, а навчався в коледжі при Гарварді. І відтоді почався його грандіозний злет. Джейн повірила в нього від тієї миті, коли зустріла його. Вона була з ним, коли він ще не заробив ні копійки, але жодної хвилини не сумнівалась у його талантах. Він заробив свій перший мільйон, коли йому не було й двадцяти п’яти. Квінн ніби мав чуття щодо грошей та виграшних справ. Хтось сторонній міг подумати, що він ніколи у своєму житті не програвав. Але насправді якщо таке траплялося, Квінн умів обернути поразку на перемогу. І завжди інстинктивно відчував, коли його втрати можуть перетворитись на прибутки. Певною мірою він був просто генієм. Але, як Джек і сам бачив, успіх не приніс йому щастя. У цілому світі було небагато таких нещасливих і самотніх людей, як Квінн Томпсон.
А тепер, коли корабель Квінна добудують, він стане ще самотнішим. Він говорив із Джеком про корабель, як про кохану жінку, зустрічі з якою чекає. Це було все, про що він зараз мріяв. Після того як Джейн покинула його назавжди, після болісних стосунків із дочкою корабель, який він будував у Голландії, мав стати для нього тим незрадливим і близьким другом, який не дорікатиме й не мучитиме його, і йому він, у свою чергу, також не зробить боляче й не розчарує. Коли він буде тільки сам на борту корабля, подалі від усього світу, то відчує велике полегшення. А зараз, чекаючи на свій вітрильник, він допомагає Джеку відшукати його заповітну мрію.
Вони обидва дорожили їхньою дружбою. І поки міцнішала дружба Джека й Квінна, водночас зростала й симпатія Джека до Меггі, до якої він приходив щонеділі. Між ними виникало якесь добре почуття. Коли Джек працював для неї, вона, як правило, пригощала його обідом. І відчувалося, що вона дуже самотня, так само, як і Квінн. Рідко можна було побачити, щоб вона йшла кудись зі свого дому. Зазвичай вона щось читала чи писала або просто сиділа, поринувши в роздуми. Він бачив, як її погляд зупинявся на одній із фотографій сина, і той погляд краяв його серце.
— Чи не запросили б ви її кудись? — нарешті запропонував Джек Квіннові. — Вона мила жінка, гадаю, вона сподобалась би вам.
Квінн дуже засмутився від цієї пропозиції.
— Я не цікавлюсь жінками. Колись був одружений із найкращою і не збираюся призначати комусь побачення. То була б неповага до Джейн, до її доброї пам’яті. — Квінн знав, що ніколи не зрадить її. Протягом свого життя він зробив боляче багатьом і більше не хотів продовжувати.