На дім, як починало йому здаватися, не можна було покладатися вповні.
За відсутності іншого місця, куди б поїхати, Гаррі Ранц спакував свою сім’ю у «Франклін» і попрямував на північний схід, до гірничодобувного табору, де він працював головним механіком минулого року. Заснована в 1910 році типом на ім’я Джон М. Шнеттерлі, шахта була розташована на дальньому північному виступі території штату Айдахо, якраз на кордоні з Монтаною, де річка Кутенай текла на південь із Британської Колумбії. Спочатку бізнес називався «Золото- та радієвидобувна компанія Айдахо», після того, як Шнеттерлі заявив, що знайшов жилу радію, котра коштує мільйони. Коли ніяка жила не матеріалізувалась, уряд розпорядився, щоб Шнеттерлі перестав називати це радієвою шахтою, тож він безтурботно перейменував концерн у «Золото- та рубіновидобувну компанію Айдахо», адже рубіни, безсумнівно, були тими невеликими гранатами, що їх знаходили подекуди серед відходів шахти. До початку двадцятих років шахта все ще не виробляла багато, а то й зовсім нічого на кшталт золота, рубінів чи навіть гранатів. Це, однак, не завадило Шнеттерлі залучати стійкий потік заможних східних інвесторів, влаштовувати їм свята на своїй розкішній яхті, пливучи річкою Кутенай до гірничодобувного табору, і врешті-решт, виманювати з них мільйони доларів інвестицій. Таким чином, він обібрав більш ніж кількох людей, спромігся потрапити в три перестрілки та дістав три вогнепальні поранення за свої витівки, перш ніж остаточно помер у полум’ї, коли вибух струсонув його яхту. Ніхто не міг з упевненістю сказати, був то нещасний випадок чи помста, але відгонило останньою.
Практично всі три з половиною десятки працівників компанії та їхні сім’ї жили в гірничодобувному таборі Шнеттерлі в Боулдер-Сіті. Його різноманітні старезні будівлі — тридцять п’ять маленьких однаковісіньких необтесаних хатин із прибудованими туалетами, кузня, механічна майстерня, гуртожиток для одиноких чоловіків, церква, водяна лісопилка і скромна кустарно виготовлена гідроелектростанція — причепилися на схилі гори вздовж струмка Боулдер, пов’язані одна з одною мережею дерев’яних тротуарів. Однокімнатний будинок школи, оббитий кедровим гонтом, стояв серед сосен на пласкому кусневі землі вище від табору, але дітей було лиш кілька, і до школи вони ходили рідко та нерегулярно. Брудна вибоїста гужова дорога спускалася від будівлі школи вниз по схилу гори довгим рядом звивистих стежок, перш ніж випрямитись та перетнути міст через Кутенай до берега на боці штату Монтана, де стояли магазин компанії і халупа кухаря.
Це було сумовите поселення, але для Гаррі то був рай умільця та ідеальне місце, щоб спробувати забути Спокан. Зі своїми дивовижними здібностями в механіці він із радістю узявся за ремонт і технічне обслуговування лісопильного заводу на водяному приводі, електричної каменедробильної установки, 45-тонного парового ковшового екскаватора компанії «Парові екскаватори Маріон» та ще цілої низки транспортних засобів шахти й розрізнених частин машинного обладнання.
Для 9-річного Джо Боулдер-Сіті запропонувало приголомшливий ріг достатку розваг. Коли його батько керував величезним паровим екскаватором, Джо щасливо вмощувався на хвостовому кінці машини та насолоджувався карусельним атракціоном, у той час як Гаррі обертав монстра, що дихав парою. Коли Джо це набридло, Гаррі провів довгий вечір у майстерні компанії, збираючи картинг. Наступного дня Джо обережно витягнув його гужовою дорогою аж на вершечок гори, спрямував хитромудрий винахід до низу схилу, всівся в нього та відпустив гальма. Він промчав униз по дорозі на карколомній швидкості, вихиляючись на вузьких поворотах, репетуючи щодуху всю дорогу до річки та через міст. Опісля він виліз і почав довгий шлях на вершину гори, і робив це знову й знову, аж поки, нарешті, стало надто темно, щоби бачити дорогу. Бути в русі, на свіжому повітрі, з вітром в обличчя — це змусило його відчути себе живим, це змело занепокоєння, яке після смерті його матері, здавалося, буде без упину гризти його на периферії свідомості.
Коли настала зима, і схил гори глибоко занурився в пухкий сніг, батько виніс зварювальне устаткування і зробив для Джо санчата, на яких він міг спускатися вниз гужовою дорогою на ще страшніших швидкостях. І врешті-решт Джо виявив, що коли ніхто не дивиться, він міг узяти Гаррі-молодшого на гору, допомогти йому залізти у вагонетку на вершині розхитаної естакади, що бігла вздовж струмка Боулдер, штовхнути вагонетку, заплигнути самому і знову гриміти вниз з гори на страхітливих швидкостях із маленьким зведеним братом перед собою, волаючи від захвату.