Епіграф узятий в Ньюелла (с. 79). Для більш детальної інформації про підготовку до Олімпійських ігор в Берліні див.: Уолтерс «Берлінські ігри» (с. 164-65); Брендон «Темна долина» (с. 522); Бах «Лені» (с. 177); і Річард Д. Манделл «Нацистська Олімпіада» (Нью-Йорк: «Макміллін», 1971), с. 143-144. Додаткові відомості знаходяться в документі «XI Олімпіада: Офіційний звіт». При написанні епізодів про Ріфеншталь я спирався, в першу чергу, на її власні мемуари, цитовані вище.
Опис перебування на «Манхеттені» взятий зі спогадів Джо і листа, який Коротун Хант написав додому, опублікованого «Пуйаллап Пресс» 31 липня 1936 р. Щоденники Дея і Уайта також підкинули багато цікавих епізодів. Інші факти взяті із книги Джорджа Покока «Спогади»; та статей Артура Дж. Дейлі «Спортсмени дають обіцянку підтримувати себе у формі», НЙТ, 16 липня 1936 р.; і М. В. Торбета «Сполучені Штати випускають лайнер «Манхеттен»: Опис і випробування», «Журнал Американського товариства інженерів морського флоту», т. 44, № 4 (листопад 1932 р.), с. 480-519. Ел Ульбріксон розповідає кумедну історію про Джима МакМілліна і млинці у статті «Давай! Давай! Давай!», «Колльєрс», 26 червня 1937 р.
Мої джерела щодо історії Елеонори Холм включають: «Звіт Американського олімпійського комітету: Ігри XI Олімпіади (Нью-Йорк: «Американський олімпійський комітет», 1937), с. 33; щоденники Дея і Уайта; «Місіс Джарретт повернулася, не планує жодного судового позову проти Аматорської спортивної спілки», НЙТ, 21 серпня 1936 р.; Річард Гольдштейн «Елеонора Холм Уелен, чемпіонка з плавання 1930-х, померла», НЙТ, 2 лютого 2004 р.; і Уолтерс «Берлінські ігри» (с. 157).
Опис прибуття хлопців до Європи взятий, переважно, зі щоденників Дея і Уайта та додаткова інформація — з листа додому Коротуна Ханта, згаданого вище. Їхній прийом у Гамбурзі та Берліні відображений в статті Артура Дж. Дейлі «Десятки тисяч вишикувалися на вулицях, щоб зустріти американську команду в Берліні», НЙТ, 25 липня 1936 р., та статті «Олімпійський загін отримує теплий прийом нацистів», «Ассошіейтед Пресс» 24 липня 1936 р. Відгук Річарда Уінгейта на тріумфальне прибуття Брандеджа в Берлін з’явився в статті «Коментар Олімпійських ігор», НЙТ, 24 липня 1936 р.
Враження екіпажа від Кьопеніка, Грюнау і німецької команди походять зі щоденника Роджера Морріса; враження Джорджа Покока взяті з Ньюелла (с. 104) і книги Покока «Спогади»; а також зі статті Льюїса Бертона «Екіпаж «Ескімосів» проводить тривалі тренування», «Ассошіейтед Пресс», 27 липня 1936 р. Вилазки хлопців до Берліну і прогулянки по Кьопеніку відображені в усіх трьох щоденниках, Дея, Уайта і Морріса, та у вищезгаданому інтерв’ю Гордона Адама з Ходаком. Пітер Меллорі описує італійський екіпаж у своїй книзі «Веслувальний спорт» (Хенлі на Темзі: «Рівер Роуінг Мюзіум», 2011), с. 735-738. Розповідь Покока про обурених австралійців у Хенлі відображена в Ньюелла (с. 104).
Опис церемонії відкриття приведений зі статті Альбіона Росса «Нацисти відкривають Олімпіаду як гігантський спектакль», НЙТ, 26 липня 1936 р.; листа Коротуна Ханта додому, опублікованого «Пуйаллап Пресс», 21 серпня 1936 р.; книги Ріфеншталь «Мемуари» (с. 191-192); щоденника Геббельса, цитованого у Трімборна «Лені Ріфеншталь» (с. 141); статті Крістофера Хадсона «Нацистські демони, поховані на стадіоні Кубка Світу», «Дейлі Мейл», 6 липня 2006 р.; щоденників Дея, Уайта і Морріса; мого інтерв’ю із Майклом і Мерилін Моками 2011 р.; інтерв’ю Майкла Соколова з Бобом Моком у листопаді 2004 р.; статті Фредеріка Т Бірчелла «Стотисячне «Хайль Гітлер»; спортсмени США уникають нацистського вітання йому», НЙТ, 2 серпня 1936 р.; статті Рояла Брогема «120000 глядачів дивляться відкриття Олімпійських ігор», ПІ, 2 серпня 1936 р.; статті Джона Кірнана «Спорт усіх часів», НЙТ, 2 серпня 1936 р.; статті «Олімпійські ігри», «Тайм», 10 серпня 1936 р.; статті Бетлехема Стіла «Джон Уайт веслував за золото... і виграв його», «Боттом Лайн», т. 6, № 2 (1984); і книги Покока «Спогади».
Цитата Покока взята з Ньюелла (с. 79). Пригоди хлопців у Берліні, Кьопеніку і Грюнау змальовані, знову ж таки, в першу чергу, зі щоденників трьох, які вели їх. Протягом усього цього часу в пресі спливали відгуки відносно тривалих проблем зі здоров’ям Дона Х’юма. Для більш детальної інформації про Ноеля Дакворта див. короткий біографічний нарис Джулії Сміт на веб-сайті Веслувального клубу коледжа Черчілля, доступний за адресою: http://www.chu.cam.ac.uk/societies/boatclub/history.html#duckworth. Також інтерес становить стенограма радіопередачі з Сінгапура в Лондон 12 вересня 1945 року, доступна на веб-сайті за адресою: http://www.historyinfilm.com/kwai/padre.htm. Стаття про Човнові перегони 1936 р., яка розповідає про Рана Лорі і Дакворта, «Пиво набирає більше очок за молоко», НЙТ, 5 квітня 1936 р., є джерелом частини моєї інформації про Лорі. Лорі був настільки скромний, описано в ній, що його син Х’ю не знав, що батько виграв олімпійську золоту медаль (в 1948 році), поки випадково не знайшов її в батьковій шафі в ящику для шкарпеток через багато років. Обливання курсантів поліції і рукопашна з югославами задокументовані в щоденниках хлопців і згадуються в Ньюелла (с. 105).