Выбрать главу

ІВАН: Відмичку. Чуєш? Маєте? Тоді це буде складно.

МАТИ: Господи Боже. Господи Боже.

ІВАН: Дриль. Також немає?

ВІТЬКА: Там стоїть замок безпеки. (Спокійно закінчує прибирати начиння на тацю.) І дай мамі спокій. Молитва допомагає.

ІВАН: Хіба що до неба. А нам треба до ванної.

ВІТЬКА: Якби помолився, може щось і придумав би.

ІВАН: Що?

ВІТЬКА: Як зробити так, аби вона тобі відчинила. (З тацею в руках іде до дверей номер два.)

МАТИ: Це кара, Вітушко.

ВІТЬКА: Не переймайтеся. Вона не завдасть собі шкоди.

МАТИ: Довірилася тобі?

ВІТЬКА: У неї перелякані очі. Але смерті в них немає. (Виходить через двері номер два.)

ДУШАН (кричить за сценою): Саро, дурепо, не роби дурниць і відчини.

ІВАН (зачиняє за Вітькою двері номер два): «Смерті в них немає». Вона тебе також так задовбала?

МАТИ: Я не звикла, Іване, до таких висловів.

ІВАН: Але ж визнай: ти її на дух не переносиш.

МАТИ: Вітьку? Передусім, це вона нас не любить.

ІВАН: Я її бачу наскрізь. Знаю, чого вона хоче. Її б воля, прибрала би нас до рук. Як Душана. Яким він був? Фантастичним. Неперевершеним суддею. А кого вона з нього зробила? Фанатика. Пришелепкуватого борця з ідіотським режимом. Зі судді — комірника.

МАТИ: А після перевороту — міністра.

ІВАН: Поганого. Усім на сміх. А те, що він утратив як правник, уже ніколи не надолужить.

МАТИ: Вона завзята.

ІВАН: Еге ж. Відьма. Тепер я розумію, чому їх колись спалювали.

ДУШАН (кричить углибині будинку): Відчини, Саро, або я виб’ю двері.

МАТИ: Шарко, не мордуй нас.

БАТЬКО (входить через двері номер три, несе поламані настільні лещата): Так, Гедо, тепер уже серйозно: давай їх сюди.

МАТИ: Із Шаркою, Едо, кепські справи.

БАТЬКО: Ключі від автівки.

МАТИ: Ти поїдеш? Куди?

БАТЬКО: На недільні гульки. Куди я ще можу їхати, коли лещата навпіл.

МАТИ: Вони навпіл вже двадцять років.

БАТЬКО: Дворжак їх заварить.

МАТИ: Скільки разів він уже їх зварював?

БАТЬКО: Ключі.

МАТИ: Іване, привези йому нарешті той домкрат, бо я здурію.

ІВАН: Домкрат?

МАТИ: Домкрат, викрутку, головне, аби він припинив цю виставу.

ТЕТЯНА (гукає за зачиненими дверима номер чотири): Золотце.

ІВАН: Я тут, золотко. (Біжить до дверей номер чотири.) Трубний ключ. Їду за ним. (Зачиняє за собою.)

БАТЬКО: Не даси? Гаразд. (Демонстративно кладе лещата на плече.) Дідько. Донедавна були мов пір’їнка. Але ризикну. Пішки, якщо ти на цьому наполягаєш.

МАТИ: Не наполягаю. (Виймає з кишені ключі й кидає їх батькові.) Що стосується тебе, я вже ні на чому не наполягаю.

БАТЬКО: На Нітше[7]? Тоді сміливо наполягай. Це мислитель. Але складно читається. Як на мене, ти його не зрозумієш. (Піднімає лещата, виходить через двері номер чотири й зачиняє їх за собою.)

ДУШАН (заходить через двері номер два): Двері неначе до фортеці. Архітектори мали б урахувати подібну ситуацію.

МАТИ: Не відзивається?

ДУШАН: Сподіваюся, ще жива.

МАТИ: Шарко, ти вбиваєш мене, розумієш? Шарко! І що тепер?

ДУШАН: У нормальній родині викликають слюсаря.

МАТИ: Тато до нього їде. Та ж хіба ми нормальна родина?

БАТЬКО (повертається через двері номер чотири): Іванку, перешкода.

ДУШАН: Спекотно. Дуже шкода.

МАТИ: Душане, говори з татом нормально

ДУШАН: Лише після того, як він зі мною заговорить нормально.

МАТИ: Ти ж його знаєш.

ДУШАН: Гаразд. (Батькові.) Яка перешкода? Як завжди? (Вигукує.) Петю, машинка має бубу. Не заводиться. Допоможи.

БАТЬКО: Який іще Петя?

ДУШАН: Наш. Він у нас вправний. Петю! (Петі.) Ну підходь, не соромся. (Батькові.) Нівроку бахур, правда? (Петі.) Привітайся гарненько: «Привіт, діду». (Батькові.) Ну, як тобі? (Петі.) А тепер, Петю, німецькою: «Grüß Gott»[8]. (Батькові.) Оце так вимова, га?

БАТЬКО: Він уже говорить? У чотири місяці?

ДУШАН (Петі.): Петю, дідо бека. Дай йому «па-па» і додому.

МАТИ: Комедіанти. Обидва.

БАТЬКО: Що каже? Яка купа?

ДУШАН: Велика. Довоєнна. Купа цегли. Почорніла. Як у казці.

БАТЬКО: Що каже?

ДУШАН: Петя? Не розуміє, що тут діється.

БАТЬКО: Значить так, Петю. Деякі люди закручують водопровідні крани зі силою. Домовленості, прохання, щоб цього не робили — усе намарно. Фатальна. Знаєш це: femme fatale. Фатальна жінка. За місяць, за п’ять тижнів знищити прокладки. Щоб їх замінити, я мушу вимкнути воду. В підвалі є засувка на весь будинок. Болт на двадцять два. Диви, тямучий. Усе розуміє.

вернуться

7

Ідеться про Ф. Ніцше.

вернуться

8

Доброго дня (нім.).