ДУШАН: Усі розуміють. Привід для недільного терору.
БАТЬКО: Що каже? Ти мені, Іванку, не допоможеш?
ВІТЬКА (виходить із дверей номер два): Допоможе, татку. Підштовхне вас. Гайда, Душане.
ДУШАН: Це якась дурня.
БАТЬКО: Це дрібниця.
ДУШАН: Я з себе блазня не корчитиму.
ВІТЬКА: І знов паштет для канарка.
ДУШАН: Ну добре. Добре. Корчитиму. (Виходить через двері номер чотири.)
БАТЬКО (виходить через двері номер чотири): До речі, мені поснідати в шинку? (Зачиняє за собою.)
МАТИ: Ніяк не помириться.
ВІТЬКА: Душан? Хіба дивом. Сподіваюся, тато про шинок пожартував.
МАТИ: І думати нічого. Вони перепалюють жир і надмірно все приправляють спеціями.
ВІТЬКА: Тоді я приготую.
МАТИ: Сніданок? Цього разу залиш це мені.
ВІТЬКА: Зроблю це залюбки.
МАТИ: Чому ми вдвох ніколи раніше не розмовляли? Пригадую, як ти прийшла до нас уперше: закохана й щаслива. Чому все змінилося?
ВІТЬКА: Ви думали, що я налаштовую Душана проти вас.
МАТИ: А хіба так не було? Він усе робить, зазираючи тобі в очі.
ВІТЬКА: Проте бачить погано. А те, що найважливіше, не бачить зовсім. (Прислухається.) Шарка! Відчинила.
МАТИ: Нічого не чую. Каже щось?
ВІТЬКА: Плаче.
МАТИ: Шарко, май розум. Якщо не припиниш, сама знаєш, де закінчиш. (Через двері номер два чути, як клацнув замок.) Що це було?
ВІТЬКА: Вона знов зачинилася.
МАТИ: Господи Боже.
ВІТЬКА: Матусю, я її приведу. Але попрошу вас про дещо.
МАТИ: Знаю. Щоб я мовчала.
ВІТЬКА виходить через двері номер два і зачиняє за собою.
МАТИ: Ой Боже, Боже мій.
ТЕТЯНА (заходить через двері номер чотири і зачиняє їх): Добрий день, матусю. Сподіваюся, йому там нічого не загрожує.
МАТИ: Петі? Не переймайся. Душан з Іваном також там постійно спали.
ТЕТЯНА: Лежить наче Мауглі.
МАТИ: У наших джунглях. Електрична косарка до нічого, а від бензинової тато відмовляється. Мовляв, продукти згоряння канцерогенні. З ним уже все гаразд?
ТЕТЯНА: Із Петьою? Усе чудово. Звалився. А я наче той персонаж із казки: з тваринки знов на годину перетворилася на людину.
МАТИ: Я би також, Танічко, залюбки звалилася й уже не прокидалася б.
ТЕТЯНА: Через Шарку? А знаєте, що їй потрібно? Когось собі знайти.
МАТИ: Та яке там. Вона фанатично доброчесна.
ТЕТЯНА: Ви ж її в цьому підтримуєте. Я Павелові наставила б роги наступного після весілля дня.
МАТИ: Ти його мало знаєш. Він був іншим. Кохав її.
ТЕТЯНА: І що про це свідчило? Приносив їй квіти? Чи солодощі?
МАТИ: Маєш рацію. Знаків уваги він не виявляв.
ТЕТЯНА: А коли він її востаннє цілував? На вашому місці я тішилася б, що пішов геть.
МАТИ: Але ж вона тепер до смерті буде самотня.
ТЕТЯНА: Пустіть її поміж люди. Там вона і знайде того справжнього.
МАТИ: У п’ятдесят? Танічко, дива не буває.
ТЕТЯНА: Моя бабуся втретє вийшла заміж в шістдесят три. Причому з любові. Але ви не маєте її контролювати. «Як це, Шарінко, що тебе опівночі не було вдома?» Або: «Він був у тебе всю ніч?». Дозвольте їй жити.
МАТИ: Передусім, у неї ще є Маркетка.
ТЕТЯНА: Чотирнадцятирічна панянка. Вона буде щаслива, позбувшись надмірної опіки. А якщо мама отримуватиме задоволення від життя, то й спілкування з Маркеткою стане для неї цікавішим.
ДУШАН (заходить через двері номер чотири, зачиняє їх за собою): Вітаю тебе, красуне братова.
ТЕТЯНА: І я тебе, великий дівере.
МАТИ: Поїхав?
ДУШАН: Можна й так сказати.
МАТИ: Я сподівалася, що ти поїдеш із ним.
ДУШАН: Прогнав мене.
МАТИ: А ти й радий старатися. Нічого не кажи, знаю тебе. Не підеш йому назустріч ані на крок.
ДУШАН: Так, ваша честь. Я — батьковбивця.
ТЕТЯНА: Кому я маю завдячувати таке звертання?
ДУШАН: Сама собі. Маєш дивовижний вигляд.
ТЕТЯНА: Якщо ти вже такий милостивий — може мені дещо поясниш?
ДУШАН: Залежить що.
ТЕТЯНА: Сам знаєш.
ДУШАН: Вибраний розділ з історії сім’ї Помпе? Який саме бажаєш?
МАТИ: Я не слухатиму цього. (Виходить через двері номер чотири, зачиняє їх.)
ТЕТЯНА: Що поганого тобі зробив Іван?
ДУШАН: Облишмо це.
ТЕТЯНА: Він боявся. Ти ніколи не боявся?
ДУШАН: Тисячократно. А якби поряд не було Вітьки, усе закінчилося б так само кепсько, як із ним.
ТЕТЯНА: Тоді чому ви не подасте один одному руки?
ДУШАН: Він мав би сам собі зізнатися в тому, що зробив.
ТЕТЯНА: А що він зробив? Підтримував росіян. Мої батьки також. А ти — американців, чи хто там тобі платив. Вибач, я так це бачу. Перемогли американці. Тому мій тато мерзотник? А Іван поганий?