Сем Вассерман і далі майже без угаву говорив один за двох. Отаким побитом вони й дісталися до Антіба, а тоді до вілли Лррен.
Розділ дев’ятнадцятий
Залишившись у призначеній для неї вишуканій спальні, вікна якої виходили на Середземне море, Мері Стенз швидко звільнилася від ніяковості й напруги, що не давали їй спокою протягом останніх кількох тижнів. Довкола панував тихий мир, і її пойняло таке відчуття, ніби вона раптом опинилася поза часом; до того ж на віллі зібралося досить приємне товариство. До кінця дня Мері встигла перезнайомитись з усіма: з надміру запобігливими Жаном Лайє та його дружиною; з містером і місіс Джеймс Крістофер (він був письменник, що збив п’ятизначну суму на екранізації одного з найпопулярніших своїх романів і тепер тримався далі від Англії, з твердим, але цілком законним наміром уникнути сплати прибуткового податку); з Вандергофами (молодим голландським подружжям, що вело паразитичне існування коштом свекра, який мав пай у великому діамантовому ділі); з показною, середніх літ жінкою на ім’я Джозефіна Джонс та її двадцятидвохрічною дочкою Дженніфер (мати була авторкою, а дочка — виконавицею невеличкої ролі в багатосерійній телевізійній постановці, що в ній розповідалося про те, як проста медична сестра негадано здобула щастя й багатство); і, певна річ, із самою Фіс Вассерман, що в цілковитій відповідності з прогнозом свого чоловіка майже не закривала рота, без будь-якого ладу перескакуючи з одного на інше.
Як і в більшості близьких до літератури кіл, там радше теревенили, ніж розмовляли, і ті балачки були більше жваві, аніж дотепні. В кожному разі, вони очевидячки не вимагали надто глибоких думок, і перше-ліпше пусте зауваження сприймалося так само схвально, як і ретельно обміркований дотеп. Це давало Мері змогу вільно й невимушено спілкуватися з усіма тими людьми, що прийняли її до свого товариства тільки завдяки зовнішності. А втім, у певному розумінні фізична врода сама по собі важила не менше, ніж багатство, а що Мері було її не позичати, то всі інші мешканці вілли Лорен ставились до неї з належною пошаною. Цей дивний прояв свідчив лише про те, які непослідовні й довільні критерії оцінки людини в сучасному світі.
Загалом життя на віллі було чистісіньким марнуванням часу. Довгі одноманітні дні — тільки й того діла, що купатися в голубому літеплі Середземного моря або лежати проти сонця на пляжі. А вечорами — поїздки до Антіба в пошуках розваг: вистав, концертів, нічних кабаре. Мері завжди була в гурті, і це її тішило, бо вона ще не звикла до безнастанної уваги, яку привертала її врода. Та поступово дівчина стала почуватися певніше.
Ця атмосфера незворушної лінивої бездіяльності була до певної міри оманлива. Десь за лаштунками відбувалися події. Одного разу, наприкінці першого тижня, Сем Вассерман поїхав своїм “кадилаком” у Канн і повернувся лише пізно ввечері. Наступного ранку він знову зник. За сніданком Мері помітила, як місіс Вассерман нишком позирає на неї і значуще всміхається, але тільки десь після полудня, коли вона лежала замріяна під гарячим промінням сонця на пляжі, Фіс спустилася до неї в своєму вогненно-червоному бікіні[4], що був на неї аж надто малий і робив її схожою на повітряну кулю.
— Вас, напевне, цікавить, що це затіває Сем? — мовила вона, важко гепнувшись на барвистий рушник, простелений на гарячій гальці.
Мері це анітрохи не цікавило, та вона так не сказала.
— Він влаштовує ваше майбутнє, Лоро, — провадила Фіс. — Сем у цьому неабиякий мастак. Він знає стількох людей, скажу я вам, ну просто безліч. Ото клопоту я маю, коли доводиться приймати їх у себе в Лос-Анжелесі! А скільки треба прислуги!.. — Вона з відразою махнула рукою. — Хоч це корисно для діла і Сем списує всі витрати як податки. У. Сема найкмітливіший бухгалтер в усіх Сполучених Штатах. Та й сам він неабиякий проноза. Свого часу облагодив не одне хитре дільце. Пригадую, колись у Нью-Йорку…
— Ви сказали, він влаштовує моє майбутнє? Як це треба розуміти? — перепитала Мері, знаючи, що інакше місіс Вассерман може говорити кілька годин поспіль.
— Я ж до цього й веду. Просто готує грунт. Можете мені повірити, Сем — стріляний горобець. Він знає світ кіно, як власні п’ять пальців. Отож, коли Еміль каже: “Проштовхни Лору туди”, — він зуміє це влаштувати.
— Еміль?
— Авжеж, Еміль Фасберже. Він хоче піднести вас нагору, і чим скорше це станеться, тим краще для… як він зветься, отой новий крем?
— “Врододій”.
— “Врододій”, атож. Так от, цей Еміль якраз до пари Семові. Він знає, які кнопки треба натиснути, і от цього разу натиснув Семову — тим-то Сем і подався знов у Канн. Фірма “Парагон” провадить десь там поблизу натурні зйомки. Керує ними Джуліс Айвенберг — ви, звісно, чули про нього. Це один з провідних голлівудських режисерів. У Кайні також і Ейб Шварц, відомий телевізійний посередник, що за певний процент від договірної суми вишукує таланти для “Парагона”. Потім ще Дейв Гартмен з рекламного агентства “Гартмен і Бауер”, що працює на косметичну фірму “Глорія”, — він там відпочиває. І ще Джо Мередіт з кінокомпанії “Зеніт”, і Пол Барнард з пресбюро Національного телецентру… Кажу ж вам, Лоро, весь цей люд аж кишма кишить довкола, і кожен з них тільки й шукає якогось мільйонного діла. На той час, коли Сем закінчить їх обробляти, вони ладні будуть побитися за ваш підпис під семирічним контрактом.
Мері сумно всміхнулася.
— Все це надто втішно звучить, щоб бути правдою. Колись я вже намагалася стати актрисою. Гадаю, що в мене був талант, але не було вроди. Тепер я вродлива, та не певна, що маю талант.
— У кіно врода й талант це одне і те ж. Ось постривайте, нехай вони візьмуться до вас як слід — то буде наче вибух водневої бомби! Сем сподівається, що йому пощастить заманити сюди декого з цих людей, і вони приїдуть на суботу й неділю. А після того вам залишиться тільки вибрати найкращу пропозицію і підписати контракт. Певна річ, Сем розраховує на свою частку, бо ж він тут виконує роль посередника, — це десять відсотків. А якщо до справи долучиться Ейб Шварц — то буде ще десять, але так воно вже заведено. В усякому разі, ця сума не оподатковується, і хай йому абищо — все-таки вісімдесят відсотків це краще, ніж взагалі нічого. Зрештою, важить не так перший контракт, як другий. Коли ви вже станете на ноги, то ка манівці не зіб’єтесь. Я оце сьогодні вранці сказала Семові…
— Я гадала, містер Вассерман уникатиме розголосу, — квапливо докинула Мері, перш ніж Фіс встигла звернути розмову на інше.
— А ніякого розголосу й не буде… принаймні до того, як розпочнеться весь цей галас навколо “Врододію”. Сем не дозволить друкувати ні слова. А коли вже настане час, тоді він візметься до діла по-справжньому. Для цього треба буде найняти спеціального агента. Сем знає одного меткого хлопця — його звуть Рей Сомерс, і він коштуватиме вам сущі дрібниці. Він влаштує таку рекламу в пресів що в порівнянні з нею ота кампанія з “Врододієм” видасться дитячою забавкою. Потім вам буде потрібен особистий секретар, а також імпресаріо — людина, обізнана із світом кіно, — і ще ви не прогадаєте, коли наймете постійну персональну косметичку, аби завжди, о будь-якій порі дня і ночі, мати вигляд стопроцентної красуні.