Та ще гірше — він розповів, як Мері Стенз від самого початку найнялася шпигувати для “Очевидця” і як після втручання згори репортаж було заборонено. Він докопався до того, що Фасберже й Хеннінгер належать до одного клубу. Він розкрив усе темне минуле доктора Джеймса Раффа, а на додачу детально висвітлив деякі факти з приватного життя Фасберже та інших осіб, що брали активну участь в афері. Подробиці досліду було описано напрочуд промовисто й проілюстровано фотознімками дівчини, що їх зробив сам доктор Рафф, з його власноручними позначками щодо перебігу перевтілення та напрямку подальших ін’єкцій.
Та чи не найпереконливішим обвинуваченням була низка з двадцяти фотографій Лориного обличчя — від початку досліду і до його завершення, — з науково обгрунтованими, але цілком дохідливими поясненнями суті ін’єкцій на кожному етапі досліду:
“Фото 1. Глибокі внутрішні ін’єкції у яєчники з метою пожвавлення статево-гормональної діяльності, що спричинилося до поліпшення шкіри, волосся та збільшення грудей.
Фото 2. Гормональні ін’єкції для збудження росту кісток, і внаслідок цього — збільшення довжини ніг, виправлення постави й поліпшення будови обличчя.
Фото 3. Складні тироксино-адреналінові ін’єкції для регулювання обміну речовин та зменшення підшкірних жирових шарів і як наслідок — витончення й заокруглення обрисів постаті.
Фото 4. Перша ін’єкція стимуліну з метою підкріплення і врівноваження дії попередніх гормональних ін’єкцій та запобігання неправильному розвиткові тіла внаслідок посиленої діяльності ендокринних залоз”.
І отак, з невблаганною послідовністю, — аж до останньої фотографії, у написі під якою говорилося:
“Фото 20. Остання ін’єкція стимуліну для підтримання штучної зовнішньої оболонки, створеної внаслідок зумисного втручання в нормальну фізіологічну діяльність жіночого організму”.
На іншій сторінці місіс Аманда Белл натрапила на абзац, в якому з холодною безсторонністю відзначалося:
“Як експеримент у галузі чистої біохімії, цей дослід не позбавлений цінності, але виставляти те, що зроблено медичним шляхом, як наслідок вживання певного косметичного засобу з метою його реклами й продажу, — це грубе порушення медичної етики й кримінальний злочин щодо необізнаної публіки”.
А трохи далі:
“Цікаво відзначити, що протягом усього досліду Мері Стенз жодного разу не вживала “Врододію”. Спершу будь-які косметичні засоби було заборонено взагалі, бо це перешкодило б клінічним спостереженням за будовою шкіри. Наприкінці досліду, коли головні риси фізичної краси було виявлено, до косметики вдалися при павільйонних кінозйомках та фотографуванні, але жодного разу не застосували “Врододій”, що перебував тоді в стадії лабораторних досліджень”.
На наступній сторінці, під фотографією Віллербі, Дарк писав:
“З метою посилити заходи безпеки й перешкодити доступові представників преси до міс Стенз, фірма “Черіл” оселила її в готелі “Онікс-Асторія” і найняла приватного детектива, Еріка Віллербі, поклавши на нього обов’язки сторожового пса. Віллербі стеріг дівчину, як справжній цербер, і незабаром виявив її зв’язок з журналом “Очевидець”. Під загрозою неминучого викриття афери “Врододій” глава фірми “Черіл” Еміль Фасберже поквапився запросити свого давнього приятеля й одноклубника Чарлза Хеннінгера, шефа видавничого концерну “Стайн — Хеннінгер”, якому підлягає журнал “Очевидець”, на розкішну трапезу в фешенебельному “Діловому клубі”. Саме там, у дружній атмосфері, за пляшкою “Арманьяку”, репортажеві про “Врододій” було ухвалено смертний вирок. До своєї косметичної афери Фасберже прилучив підкуп преси”.
У заключному абзаці, надрукованому жирним шрифтом, Дарк підбивав підсумки:
“Афера “Врододій” являє собою безприкладний злочин проти науки, проти моралі, проти громадянської свободи, втіленої б традиційній свободі преси, — і все це задля того, щоб забезпечити комерційний успіх косметичному засобові, який, попри всі його властивості, не може дати тих наслідків, що їх обіцяє реклама. Прекрасну Лору Смайт можна вважати живим свідченням того, що здатен зробити гіподермічний шприц у спритних руках ескулапа з темним минулим, але нікому й ніколи в світі не вдасться довести, що вона завдячує своєю красою кремові “Врододій”.