Дев’ятнадцятирічний Маджетт пішов здобувати вищу освіту. Спочатку він бажав учитися в Дартмуті, але потім передумав і натомість пішов просто до медичного інституту. Спочатку він вступив на медичне відділення Вермонтського університету в Берлінгтоні, але заклад йому здався занадто дрібним, і через рік студент перебрався до Мічиганського університету в Енн-Ербор, один із провідних західних науково-медичних навчальних закладів, відомий зосередженістю на неоднозначному мистецтві анатомування. Маджетт вступив туди 21 вересня 1882 року. Влітку після першого курсу студент вчинив, за його словами, «перший у житті по-справжньому нечесний вчинок». Він узявся працювати комівояжером для одного видавця, пообіцявши продати певну книжку в північно-західному Іллінойсі. Виторг від книжок він не приніс видавцеві, а привласнив. До Мічигану повернувся наприкінці літа. «Мою західну подорож я б ніяк не назвав невдалою, — писав Маджетт, — адже я побачив Чикаго!»
Закінчив навчання він у червні 1884 року з такими-сякими оцінками — і подався шукати «якесь зручне місце, де можна було б розпочати практику». Задля цього він знову найнявся комівояжером, цього разу — в дитячому закладі, розташованому в Портленді (штат Мен). Маршрут провів Маджетта через такі містечка, куди його в інший спосіб ніколи б не занесло. Нарешті він прибув до Муерс-Форкс (штат Нью-Йорк) де, як написано в «Chicago Tribune», куратори початкової школи «були вражені джентльменськими манерами Маджетта» і взяли його на посаду директора школи — то й було його заняття, доки він не відкрив лікарську практику. «Тут я залишався один рік, займаючись доброю і сумлінною справою, за яку отримував багато вдячності, але мало грошей».
Куди б він не пішов, усюди, здавалося, коїлося щось недобре. Викладачі з Мічиганського університету небагато могли сказати про його здібності до навчання, але згадують, що цей студент вирізнявся з-поміж решти в інший спосіб. «Дехто з тутешніх професорів згадує його як крутія, — писали з університету. — Він не дотримався шлюбної пропозиції одній перукарці — вдові, котра прибула в Енн-Ербор із Сент-Луїса, штат Мічиган».
У Муерс-Форкс ходили чутки, що один хлопчик, якого бачили в товаристві директора, безслідно зник. Маджетт стверджував, що дитина повернулася додому в Массачусетс. Жодного розслідування не було. Ніхто навіть уявити не міг, щоб доктор Маджетт кого-небудь скривдив, тим паче дитину. Не раз бачили, як Маджетт гуляє опівночі надворі біля свого помешкання.
Маджеттові були потрібні гроші. Учительська платня була вбогою, від медичної практики прибуток починає з’являтися не одразу. «Восени 1885 року, — писав він, — голод дивився мені просто в лице».
У медичному університеті один його колега, канадець, колись говорив, як легко одному з них застрахувати своє життя з тим, щоб страховку в такому разі виплатили другому, а тоді інсценувати смерть застрахованого, підклавши труп. У Муерс-Форкс Маджеттові цей задум пригадався. Він завітав до колишнього одногрупника й побачив, що той теж не розкошує. Удвох вони розробили хитрий план махінації зі страхуванням життя, який Маджетт згодом описав у мемуарах. План був надзвичайно похмурий і складний, який, здавалося, нікому не був до снаги, але його опис заслуговує на згадку тут — у ньому цей чоловік несвідомо розкриває свою душевну короткозорість.
Загалом, за тим планом Маджетт і його товариш мали найняти ще двох помічників, які втрьох мали інсценізувати смерть сім’ї з трьох осіб, підкинувши відповідний труп за кожну з них. Тіла мають бути знайдені пізніше, сильно розкладені, а змовники поділять між собою 40 тисяч доларів виплати (відповідно понад мільйон доларів у ХХІ столітті).
«Для такого задуму було потрібно чимало матеріалу, — писав Маджетт, — власне, не менше як три тіла». Малося на увазі, що він із товаришем мав якимось чином роздобути три трупи приблизно подібні до того чоловіка, дружини й дитини.
Маджетт не бачив особливих труднощів у тому, щоб добути тіла, хоча, власне, дефіцит трупів для анатомічних студій на той час приводив медиків на цвинтарі до свіжих могил. Визнаючи, що навіть лікар не може гарантувати одночасно три тіла, не викликавши підозр на свою адресу, Маджетт і його спільник домовилися, що кожен має зробити свій внесок у «необхідні ресурси».
Маджетт стверджує, що в листопаді 1885 року поїхав до Чикаго й там мав отримати свою «порцію» тіл. Знайти роботу йому не вдалося, і він поклав свою «порцію» зберігатися і поїхав до Міннеаполіса, де став працювати в аптеці. Там він пробув до травня 1886 року, а відтак поїхав до Нью-Йорка, збираючись дістати «частину матеріалу там», а решту залишити в Чикаго. «Це викликало необхідність їх перепакувати», — писав він.