Сім смертних гріхів та чотири останні речі (нідерл. Zeven Hoofdzonden). Імовірно ця картина відноситься до раннього періоду творчості Босха. Її також називають "стільницею" за її функціональним призначенням, яке вона, втім, ніколи не виконувала.
Цього разу Мельхіор дивився на видовище, яке бачив стільки разів, наче все це мало особливий сенс. Якесь неприємне відчуття завадило йому піти; він почувався себе так, якби йому не можна було нічого й нікого втратити з поля зору. Тільки опівдні, коли паломник, що грає Христа на ослику, почалапав із щедрою винагородою до корчми, дорослі й діти розійшлися додому бенкетувати, священики зникли, а двері церков зачинилися, він теж повернувся додому. Його розум був наповнений диким різнобарвним замішанням, яке не давало йому заснути, хоча він цього найбільше хотів. Він пішов до невеликого огородженого саду позаду будинку, де плющ повз усе далі й далі по землі, ніби по надгробках. Посеред темної трави й бур'янів стояла скромна берізка, оповита свіжою зеленню. Мельхіор сів на табурет і дивився на дерево; розлом і шрам на стовбурі зажили, і берізка знову росла рівною та гладкою. Він задумався, чи є якась правда в старій вірі в дерево життя. Якщо береза не брехала, Блансінтьє зараз була здорова й почувалася добре. Цариця поруч з царем... Де вона жила, який спосіб життя вела, яке в неї зараз ім'я, яке пасувало б Кауденбергові-Мелхіседеку?
Коли через кілька днів, у середині Страсного тижня, у двері до Мельхіора постукали, і він побачив, що на порозі стоїть могутній домініканець. Ейлардус ван Хоей, великий слідопит, знову був в чорно-білій рясі. Він подав Мельхіору округлу суху руку. Мельхіор повів його до майстерні, де повісив картини, які хотів побачити проповідник; він почувався себе озброєним. Патер Ейлард від самого початку був цікавий, зневажаючи табурет, на який вказав йому художник. "Ні, ні, з вашого дозволу я хочу спочатку побачити те, що є, таких дивних речей не можна побачити ніде". І він вже кружляв біля стін, а за ним Мельхіор. Перед образом святих чернець зупинився, засміявся від захоплення, кілька разів сказав "ну, ну" перед раннім образом смертних гріхів і Благовіщенням, а потім довго стояв перед Спокусою святого Антонія. Нарешті він похитав головою:
- Яка розпуста, яка безодня безчестя! Звідки ви берете цих виродків, майстре Хінтаме?
Він схилявся над малюнками, щиро сміявся з їхніх жартівливості, водив носом мало не по паперу, ніби хотів розгадати таємницю зображеного, іноді відхилявся назад, притискав підборіддя до грудей і заплющував очі, щоб через мить повернутися до Спокуси. І зараз також, ніби він і справді був собакою, що йде по слідах, він притиснувся своїм м'ясистим обличчям до картини, ніби таким чином міг стерти з неї неподобства; його ніс почервонів від хвилювання, губи жадібно стиснулися, дихання промайнуло по картині - рябі помічники спокуси, розпусниці, алея червивих звірів Венери... Лише по довгому часі він відступив на крок, прошепотів "бррр", глянув на Мельхіора й несподівано зареготав у весь голос.
- Що за картина, майстре Мельхіоре... Я багато мандрував і багато чого бачив, але такого ще не бачив, ця картина перевершує все, що тут висить. - Його веселість звучала неприродно й порожньо. Мельхіор мовчки сміявся разом з ним, потім запросив відвідувача до столу і налив йому мальвазьєру[36], який приготував, ще коли патер оголосив про свій візит. Монах сів до столу так, щоб образ все ще стояв перед його очима, спершу ввічливо звернувши увагу на вино: - Це мальвазьєр, я його нюхаю, в самий раз міцний, солодкий і пряний, я пив його в країні, звідки він походить, бо навчався в Болоньї. Manna alla bocca, balsamo al cervello[37]. Цією корисною рідиною ми очистимо свій мозок і порадуємо смак. Ваше здоров'я, майстре!
36
Мальвазьєр – сорти винограду і вина, похідні від мальвазії, солодкого, тяжкого грецького вина. Вирощувалися в Італії та південній Франції.