Тільки Мельхіор заперечно покрутив головою. Він відповів, що з радістю залишиться ще на час свят, але потім він мусить повертатися до Брабанту, щоб закінчити термін навчання у Майстра Трьох Королів, як воно і годиться. Матір плакала, коли відразу після Нового Року він виступив в похід з купцями; зима була холодною, тому розставання випало ще смутнішим; Мельхіор і сам чув себе пригнобленим. На цей раз на судні всі попливли вверх проти течії Рейну, доки крига не уможливила подальшого путі. Від Кельна до Аахена, а звідтіля до Льєжа, подорожували на возах. Час від часу сипав густий сніг, по дорозі вони зустрічали дуже мало людей - пару пілігримів та торгівців. В одній господі, де вони ночували, почули, що швейцарці вдруге побили герцога Бургундії, сам він поніс смерть від незнаної руки, так що його з великим трудом знайшли н полі битви[4]. Коли його врешті решт знайшли, той лежав наполовину голий, пограбований з коштовностей, з обличчям в напівзамерзлій калюжі і вже над'їдений вовками. Деякі гості на постоялому дворі не бажали вірити цій нещасній звістці, але ж торгівець, який все це оповідав, присягався всім святим, що говорить правду; у Фландрії вже шаліє бунт, казав він, панування Бургундії вже йе до кінця. Німецькі купці з неохотою потягли далі; спочатку вони планували їхати до Антверпена через Брюссель, але ще до того, як вони досягли Лювена, виявилося, що поголоси про герцога і розгром його останньої армії не були брехнею; в його нідерландських володіннях панував страшенний замет та здичавіння: пани сховалися в своїх укріплених замках, в містах ніхто і не мислив про торгівлю і ремесло. Народ у відкритому бунті кипів гнівом на помічників поконаного властителя – на вчених в законах, збирачів податків і міських адвокатів. Скрізь, коди прибували, Мельхіор і його товариші по подорожі бачили сліди насилля. Громадянська сторожа встала на сторону люду і не виступала проти бунту. Певного разу подорожні побачили обвуглені залишки будинку, в якому жив високопоставлений скарбник; його спалили разом з усім майном і добутком. Наступного дня вони прибули до малої місцини, де на ринковій площі на шибениці бовталося застигле тіло людини в тозі та суддівському береті; так що не треба було ніяких пояснень. Змучений народ мстив за багато років, протягом яких герцог залізною рукою утримував Нідерланди. Німецькі купці проклинали всіх володарів та їхню жадобу влади – римського папу, імператора та князів, в середині зими повернули назад. Мельхіор тоді мусив самостійно їхати далі, не знаючи краю, маючи заледве дев'ятнадцять років; гроші в нього скінчилися, а між ним та рідним містом пролягла територія, де бідні селища та гостинці під час заметілей, що робилися все більш частими та сніжними, зробилася зовсім непроїзною. Більші і заможніші загороди, які він минав, замкнули перед ним ворота, а дворові пси гарчали і були в будь-яку мить вчепитися в чужинця; а там, де він ішов крізь бідні околиці, убогі дивилися настільки жадібно на його вовняний каптан, високі чоботи та шкіряну сумку, що він волав обходити такі поселення та вибирав утяжливі лісні стежки.
4
Битва при Нансі - вирішальна битва Бургундських воєн, що відбулася 5 січня 1477 біля столиці Лотарингії - міста Нансі, між швейцарсько-лотарингськими військами (підтриманими Францією) і військами герцога бургундського Карла Сміливого. Останній намагався захопити Лотарингію з метою поєднання своїх розрізнених володінь (Нідерланди та герцогство Бургундія) та створення самостійного королівства. Результат битви вирішили швейцарці: бургундські війська було розбито, а Карла Сміливого вбито.