Останнім часом чимраз частіше фігурує в літературних текстах вираз дивним чином, утворений за аналогією з цілим рядом рекомендованих словниками зворотів: головним чином, таким чином, першим чином, яким чином. Звороти ці, безперечно, виникли в нашій мові під впливом російських ідіом главным образом, выгодным образом, решительным образом, естественным образом. Проте українська мовна стихія більшість лексичних одиниць цієї серії висловлювала не стандартно, а відповідно до своєї традиції. Наприклад, російську пару решительным образом ми передавали просто словом рішуче, а пара удивительным образом у нас звучала дивним дивом або й просто дивом (чого, на жаль, РУСи не фіксують). Нас, отже, цілком задовольняло твердження “Ці лінії дивом не перетинаються”. Та під впливом уніфікації (тобто – глобалізації) ми починаємо говорити “Ці лінії дивним чином не перетинаються”. Глобалізація наступає.
Що ж виходить?
Глобалізаційні процеси сягають мовної стихії, і це породжує низку питань, над якими варто поміркувати:
Як має ставитись до глобалізації письменник, а також і редактор?
Що змушує цілу низку прогресивних організацій боротися з глобалізацією? Яку позицію щодо цієї боротьби має зайняти письменник (і редактор)?
8. СЛОВНИКИ БРЕШУТЬ – Я САМ СОБІ ПЕРЕКЛАДАЧ!
Попередня бесіда розглянула один погляд на словники (№ 1). Розгляньмо тепер другий погляд (№ 2).
Неповний переклад словниками іншомовних лексичних одиниць змушує деяких працівників пера не покладатися на словники, а робити переклад самотужки. Такий вибір письменника, кажучи образно, має два “кінці”:
1. Автор дуже добре володіє мовами і блискуче дає собі раду з перекладами.
2. Переклади автора далеко не досконалі.
Спробуймо заглянути у цей другий “кінець”.
Коли автор, обравши цей “кінець”, не зможе бути на висоті, він нашкодить сам собі, бо текст, насичений неоковирностями зробить ведмежу послугу його стилю, а заразом і йому як письменнику. У дальшому тексті ітиметься про авторські переклади з інших мов, а саме з російської мови.
Читаю в гумористичному тексті: “До чого у нас кримінальна країна! Поки я грабував банк, у мене вкрали авто”. Безперечно, що пару до чого вжито автором як переклад пари до чего, дуже поширеної в росіян:
Вдавшися до іншомовного звороту, гуморист знехтував наявні словники, де у гнізді что вираз до чего перекладено як як або який: “до чего он испугался!” передано як “як він злякався!”, а “до чего холодный” – “який холодний!”. Переклад, треба визнати, неповний. Насправді, щоб по-нашому повністю відтворити емоційність російських виразів, треба сказати “страх, як він злякався!” і “страх, який холодний!”. До перекладу у словнику треба додати словечко страх. Тоді розповідь гумориста виглядатиме так: “Страх, яка в нас кримінальна країна! Поки я грабував банк, у мене вкрали авто”.
У деяких текстах замість словечка страх доцільно вжити слово Господи! або Боже!. Тоді уривок з вищенаведеної пісні перекладеться так:
Пише ще один гуморист “Отой, який з екрану телевізора не втомлюється розповідати про себе як про велике цабе”. Тут без вагань можна твердити, що пару не втомлюється автор запозичив з мови сусідів, бо в нашій мові такої пари не зафіксовано. Російська ж мова знає пару не устает або не уставая, яку словники перекладають як невтомно, без утоми, безустанно, без упину тощо. Очевидно, що наш гуморист до словників не заглядав, а просто “здер” кальку з іншої мови. Усякий потяг до незалежности у творчості, безперечно, вартий похвальби, але коли вже унезалежнюватись від словників, то треба показати себе не “живодером”, а добрим знавцем рідної мови. Бо наша мова має якнайвідповіднішого відповідника до російської ідіоми не уставая / не устает. І цей відповідник зовсім не довге слово, а навпаки – коротке. Згадаймо хрестоматійне: