Представник варти. Так для їхнього ж добра! Iнакше-бо загинуть.
Капiтан Iмпет. Це так, але для досягнення мети не всякi засоби годяться.
Астрофiзик. Я пiдтримую iдею переведення планети до iншого свiтила. Мусимо попрацювати для наступних поколiнь. Але щодо печер... тут я заперечую. Нам треба запустити один або два плазмовi супутники, якi хоча б наполовину компенсували втрату радiацiї Центрального Свiтила. Це забезпечило б функцiонування бiосфери в широкiй екваторiальнiй зонi, куди змушенi були б перекочувати усi племена аборигенiв. Я знаю, що зараз нам не пiд силу виготовлення i запуск штучних сонць, але ж проект буде розрахований не на кiлька рокiв, а на цiлi столiття! Геологи, треба сподiватися, вiдкриють поклади радiю та й iнших необхiдних елементiв. Чи не так?
Реплiка. Так! Щодо мiнеральних запасiв оця друга наша кулька незмiрно багатша за першу. Немає сумнiву, що ми тут знайдемо все потрiбне. Але добре пристосованi до життя печери...
Еколог. Печери, хоч якi б вони були впорядкованi, - це не практично. Припустiмо, що жителiв можна було б розмiстити, а тваринний свiт? Уся багатюща фауна загине!
Капiтан Iмпет. Гаразд. Потрiбно ще обмiркувати проблему рушiя. Це серцевина всього проекту. Яким способом перевести планету до iншого свiтила? Якi iдеї висунуть енергетики та iнженери-конструктори?
Iнженер. Якщо розглядати планету як великий космiчний корабель, потрiбно спорудити силовий вiдсiк, в якому встановити рушiй такої потужностi, щоб подолати силу тяжiння Центрального Свiтила. Це по-перше. По-друге, для колекцiї траєкторiї необхiдно буде встановити принаймнi два боковi рушiї меншої, звичайно, потужностi. Спроектували ракетнi двигуни потрiбної тяги справа не важка, а от виготовити їх...
Реплiка. Використати наш корабель!
Iнженер. Я теж про це думав. Не вистачить потужностi.
Реплiка. Пiдiрвати вулкан!
Iнженер. Щоб викликати неконтрольовану силу? Нi, доведеться починати з нуля. Треба буде створити металургiю, без цього з таким завданням не впоратись...
Капiтан Iмпет. Звичайно, не впоратись... якщо прийняти таку схему. Бiльше того, навiть при наявностi високорозвиненої металургiї, яка дала б нам потрiбнi засоби, транспортування планети на вiдстань чотирьох свiтлових рокiв здається менi чистою фантастикою. На таке механiчне перемiщення не вистачить усього часу iснування планети! Хто не вiрить - нехай полiчить.
Реплiка. Яка ж альтернатива?
Капiтан Iмпет. Бiльшiсть iз вас, напевне, пам'ятає експерименти з гравiтацiєю, якi проводились у нашому Центрi Наук...
Реплiка Кенi. I якi закiнчилися катастрофою...
Капiтан Iмпет. Стежка фундаментальних дослiджень в'ється помiж колючих терпiв. Так, стався нещасний випадок, були жертви. Але вiдтодi наука вилущила не одну зернину iз того стручка гравiтацiї. I тепер ми стоїмо на порозi великих, може, найбiльших в iсторiї вiдкриттiв. Гравiтацiя всеохоплююча конструктивна сила тiєї динамiчної системи, яку звемо Всесвiтом. I якщо нам пощастить розгадати її шифр...
Iнженер. Якщо пощастить...
Капiтан Iмпет. Я вже маю деякi теоретичнi розробки. Якщо мобiлiзуємо на це всi нашi науковi сили, то, безперечно, досягнемо успiху.
Астрофiзик. Маєте на увазi гiпотезу "Гравiтацiйної хвилi"?
Капiтан Iмпет. Так, саме цю гiпотезу, що обiцяв нам необмеженi можливостi для використання функцiї протяжностi простору-часу, гiпотезу, що наблизить "верхню межу", до якої можливi кiлькiснi змiни просторово-часових структур.
Астрофiзик. Захоплююча перспектива!
Реплiки. Потрiбен конкретний план i - за роботу!
- Це окрилює!
- Усi обчислювальнi свiтловоди - на розробку Проекту!
Кенi. А про Мага забули?
Реплiка. Включити Кенi до групи Контакту. Як психолог, вона стане в нагодi.
Капiтан Iмпет. Чи хто заперечує? Нiхто. Отже, астрономи продовжують патрулювання Центрального Свiтила, iнженери приступлять до створення надiйних i точних iнерцiйних систем керування - таких систем, що забезпечать рух планети на гравiтацiйнiй хвилi до iншої, стацiонарної зорi... Енергетики мусять сконструювати надпотужнi гравiтацiйно-магнiтнi рушiї... Робота знайдеться всiм - адже починаємо новий акт iсторiї.
Кенi пiдвелася, певне, бажаючи щось сказати, але тiльки змахнула рукою i рушила до виходу.
Розмова iз Сонцем
Маг вийшов iз свого приземкуватого палацу, складеного з тесаного гранiту, саме в ту мить, коли над обрiєм зачервонiла вузенька смужечка Сонця. Поважно ступаючи, нiс напiвголе сухорляве тiло до чорних сходiв, прокладених на схилi крутої гори. Обличчя, густо вкрите червоною фарбою, було урочисте i грiзне. Наче в прорiзах маски, поблискували чорнi, як антрацит, очi. Вiд поперека до колiн його прикривала шкура пантери, голова якої iз кривавими рубiновими очима хилиталась на животi, а плямистий хвiст бив по п'ятах, нiби пiдганяючи. Капiтан, пiдтягнутий i стрункий у своєму бiлому костюмi, зустрiв Мага бiля пiднiжжя гори, там, де починаються сходи.
- Хвала Повелителю Духiв! - сказав звичну фразу i пiшов поруч.
- Нехай нiщо зле не наближається до тебе! - вiдповiв Маг, торкнувшись правою рукою ошкiреної голови пантери.
Чим вище викочувалось на небо Сонце, тим вище вони пiднiмались по сходах, що вели до Обсерваторiї. Члени групи Контакту (i капiтан з ними) ще вчора мали довгу i досить нудну розмову з Магом - ученi пояснювали Повелителевi Духiв структуру Всесвiту, його динамiку, енергетичний баланс Центрального Свiтила. Вiн уважно слухав, iнколи вигукував якiсь магiчнi формули, певне, не зовсiм зрозумiлi i йому самому, а на закiнчення сказав:
- Завтра я з ним поговорю.
- З ким?
- Iз Свiтилом.
От вони й iдуть до Обсерваторiї на розмову iз Свiтилом. Капiтан, примруживши очi, поглядає на шкуру пантери, на рiзнобарвнi амулети i талiсмани, нанизанi на сухорляву шию Мага, його руки i ноги. Маг iде у всеозброєннi, готовий не лише вiдбити напад злих духiв, а й настрахати їх, пiдкорити своїй волi. На кiлькох найбiльших талiсманах вирiзьблено магiчнi знаки - це незмiрно посилює їхню дiю. Отi дрiбнi вузлики, зiбранi в намисто на тонкiй шиї, зв'язують життя Мага i втримують його в цьому висохлому тiлi. Це захист, охорона. Знаки i формули, вирiзьбленi на талiсманах, костяних паличках i кам'янiй дощечцi, яку Маг тримає у правiй руцi, - то закляття, що мають надприродну силу i вплив... "Ех, - думає капiтан, - коли б ти хоч трiшки був знайомий з фiзикою небесних тiл, то ми б оце не витрачали марно часу. Скiльки ж то промине тисячолiть, доки процес цивiлiзацiї охопить усю планету? Але час той неодмiнно настане, його приведе Необхiднiсть".
Учора дехто з колег дозволив собi поiронiзувати з Мага: мовляв, ану, поговори, налякай Центральне Свiтило, може, воно схаменеться. А зараз Маг iшов так упевнено, риси його обличчя загострилися, воно позначене величчю, незбагненною силою, i капiтановi раптом подумалось: "А що, коли б справдi? Але то було б небезпечно, Природа й так багато дала людинi, може, аж занадто... Кенi вчора чомусь прийшла ранiше i довго розмовляла iз старим Магом наодинцi. Невже переконувала не поступатись? Просто дивно, як вона не розумiє... А втiм, Кенi протягом усiєї їхньої космiчної мандрiвки ревнувала його до... науки, умовляла не братися за експерименти, небезпечнi для життя. Може, й небезпечнi, то що? Оце ж i сина постарається виховати в оранжереї. А навiщо менi пустопорожнє життя? Цiкаво, про що зараз думає старий Маг? Може, слiд було б записати для майбутнiх археологiв, iсторикiв, а вони ще будуть, обов'язково будуть на планетi". Диск Центрального Свiтила стрiмко викочувався вгору, все дужче розгоряючись - немов радiючи зустрiчi з Магом. А старий долав сходинку за сходинкою, здається, зовсiм i не стомився, тiльки час вiд часу облизував пошерхлi губи. На скронях у капiтана засрiблилися крапельки поту.
Ступивши на порослу травою вершину гори, де бовванiли, куполи астрономiчних приладiв, опинилися на одному рiвнi з Свiтилом. Тут на них уже чекала вся група Контакту i троє астрономiв, не було тiльки Кенi, що мусила лишитися з малим. Ученi зустрiли Мага, як i належить "прихiдцям з неба", шанобливо, але без догiдливостi, щоб старий часом не подумав, що в iєрархiї Свiту зони стоять нижче. Це зiпсувало б взаємини.
- Хвала Повелителю Духiв! - привiтався Перший Астроном, i всi присутнi кивнули головами. - Привiт капiтановi!