У цій ситуації Хасбулатов і Руцькой посилили свої напади на уряд. До них приєдналися директори військових підприємств, які утворили блок під назвою «Громадянський союз» на чолі з Аркадієм Вольським, колишнім членом ЦК. Наприкінці червня Єльцин, якого в листопаді підтримували дві третини парламенту, зіткнувся із ситуацією, коли дві третини Верховної Ради тепер були проти нього.
Уряд звернув свою увагу на приватизацію, але це не допомогло знизити напругу між виконавчою та законодавчою гілками влади.
У той час в Росії відбувалося наймасштабніше в історії відчуження власності. З огляду на це питання полягало не в тому, чи варто проводити приватизацію, а в тому, хто її здійснюватиме й матиме можливість розподіляти будівлі, підприємства та землю. Спочатку здавалося, що цим процесом займаються і уряд, і парламент. Однак за кілька місяців стало зрозуміло, що приватизація відбуватиметься шляхом указів, і цей процес контролюватиме уряд.
Єльцин не доклав жодних зусиль до діалогу зі своїми критиками в парламенті. У вересні уряд — у межах своєї програми приватизації — випустив ваучери номінальною вартістю 10 тисяч рублів для кожного російського громадянина. Кожен ваучер мав бути використаним для купівлі частки в приватизованій російській промисловості. Сподівалися, що це допоможе створити клас власників. Однак на практиці громадяни не знали, що робити із цими ваучерами, й багато хто продавав їх за гроші або пляшки горілки.
Тим часом всі ці приватизаційні зусилля мали наслідком народження головного джерела корупції. Були створені комерційні фірми для продажу нафти та газу, експорт яких був раніше монополією держави, й ці фірми за хабарі отримували від урядовців експортні ліцензії. В такий спосіб учасники цієї торгівлі стали узаконеними мільйонерами й разом із іншими людьми, що мали доступ до державного майна, зберігали величезні суми грошей за кордоном і займалися демонстративним марнотратством у Росії, де стало продаватися більше розкішних моделей «мерседеса», ніж у всій Західній Європі разом узятій.
Побачивши все це, члени парламенту обурилися, що їх позбавили частки здобичі.
Наближалися холоди, а майже половина населення жила нижче рівня бідності. Проте замість пошуку компромісу обидві сторони зайняли позицію «все або нічого». Хасбулатов у приватних розмовах називав Єльцина «п’яницею» та «психічно хворим», а в уряді ходили пропозиції розпустити парламент. Єльцин намагався зосередити весь процес ухвалення рішень у виконавчій гілці влади, й наприкінці листопада в російському уряді було бюрократів і бюрократизму не менше, ніж за Радянського Союзу.
Однак, попри катастрофічне зниження рівня життя, симпатії народу залишалися переважно на боці Єльцина. Хасбулатов був чеченцем, й етнічні упередження діяли проти нього. Проте важливішим було, мабуть, інше: більшість росіян продовжували вірити в те, що після краху комунізму лише радикальні реформи дозволять сподіватися на краще майбутнє.
Першого грудня почав свою роботу VII З’їзд народних депутатів, і термін надзвичайних повноважень Єльцина сплив. Першою пропозицією депутатів було запровадження поправки до Конституції, якою з’їзду надавалося постійне право затверджувати прем’єр-міністра та ключових міністрів. Пропозиція не набрала потрібних двох третин голосів, але врятувати Гайдара було мало надії — його призначення на посаду можна було відхилити простою більшістю. Роблячи поступку з’їзду, Єльцин погодився на право вето парламенту в питаннях призначення міністрів оборони, закордонних справ, безпеки та внутрішніх справ. Однак з’їзд, прийнявши ці поступки, все одно відхилив кандидатуру Гайдара. Першим прем’єр-міністром Росії став Віктор Черномирдін — управлінець із досвідом роботи в промисловості, підтриманий Громадянським союзом.
Також з’їзд ухвалив рішення про проведення 11 квітня 1993 року референдуму щодо засад нової Конституції. Проте 20 березня Єльцин оголосив у своєму телезверненні, що підписує указ із забороною будь-яких дій парламенту, що обмежують повноваження президента. Наслідком цього стало висунення пропозиції про імпічмент на тій підставі, що своїм указом Єльцин порушив чинну Конституцію.