Голосування за відсторонення Єльцина від посади відбулося у Великому Кремлівському палаці, і хоча більшість депутатів висловилися за цю пропозицію, вона все ж таки не набрала потрібних двох третин голосів. Згодом на 25 квітня був призначений новий референдум — про довіру президентові та його економічній політиці.
Результат референдуму засвідчив переконливу перемогу Єльцина. Ця демонстрація народної підтримки приголомшила депутатів, які були впевнені в непопулярності єльцинської економічної політики.
Натхнений результатами референдуму, Єльцин продовжив правити за допомогою указів, хоча термін наданих йому в листопаді 1991-го надзвичайних повноважень сплив. У відповідь парламент почав направляти укази Єльцина до Конституційного суду, призупиняючи в такий спосіб їхню дію. Внаслідок цього незабаром по всій країні закони та укази стали суперечити один одному, і росіяни не знали, кому ж належить законна влада.
Тим часом у країні поглиблювалася соціальна криза.
Сповитих немовлят котили на каталках коридором, стривожені матері намагалися привернути до себе увагу медичного персоналу, а тим часом лікар Валентина Шведунова у тихому кабінеті мала термінову розмову з Юрієм та Іриною Журавльовими, батьками дванадцятирічного Сергія. «Ваш син помирає, — сказала вона. — Інфекція поширюється, а ми не маємо антибіотиків, щоб її побороти. Єдина наша надія — це радикальна операція».
Юрій та Ірина заплакали. В палаті, зовсім поруч, блював і задихався їхній син. «Якщо це єдиний шанс урятувати сина, — сказав Юрій, — тут нема чого заперечувати. Але будь ласка, прооперуйте якомога швидше».
До Інституту ім. Бакулева Сергія привезли в березні 1993 року з метою проведення балонної ангіопластики для корекції звуження клапана аорти. Ця процедура передбачає введення катетера через стегнову артерію в серце та надування всередині серця балона для розширення звуженої артерії серцевого клапана. Сергію вона була потрібна тому, що стулки клапана в нього були зімкнені по краях, залишаючи лише маленький отвір для току крові й підвищуючи тиск у лівому шлуночку до 260. Зробити операцію йому порекомендували, коли цей тиск перевищив 150.
Сергій жив у Твері — невеличкому місті за 168 кілометрів від Москви. Його батько був місцевим журналістом, а мати працювала вихователькою в дитячому садку. Сергій ходив до школи й учився старанно. Його серцева вада була компенсованою, тож за винятком періодичної слабкості він ні на що не скаржився. Однак шлуночок серця не міг компенсовувати цю ваду довічно, із часом, безперечно, почались би перебої, а тоді серце Сергія опинилось би під постійною загрозою.
Сергія поклали до лікарні 19 березня, а наступного дня виконали потрібну процедуру — як здавалось, успішно. Кров’яний тиск у його лівому шлуночку знизився до 140, це було ще надто високо, але набагато краще, ніж до того. В наступні після процедури дні Сергій — спокійний, охочий до навчання хлопчик — більшість часу присвячував читанню.
Лікар Кето Мчедлішвілі, дитячий кардіолог, яка наглядала за Сергієм, припустила, що вже незабаром він зможе поїхати додому. Однак на третій день у нього підвищилася температура. Це занепокоїло лікарку. За Радянського Союзу Інститут ім. Бакулева мав у своєму арсеналі 12–15 найменувань антибіотиків, включно з такими найсучаснішими, як лонгацер і фортум. Проте навесні 1993 року кількість наявних антибіотиків скоротилося до п’яти — клафорану, бруламіцину, гентаміцину, ампіциліну та оксациліну, й навіть серед них деякі були дефіцитом.
Доктор Мчедлішвілі знала, що підвищення температури після балонної ангіопластики у дітей не є чимось незвичайним, але в Сергія вона підвищилася за три дні після процедури. Це означало, що до організму могла потрапити інфекція.
Мчедлішвілі намагалася викинути з голови моторошні думки. Вона знала, що в разі серйозної інфекції в інституті може не знайтися потрібних антибіотиків для її подолання.
Критичний дефіцит ліків був однією з найсерйозніших проблем в інституті, й тому лікарі завжди застосовували спочатку звичайні антибіотики, навіть якщо знали, що бактеріальний збудник швидше за все виявиться до них несприйнятливим. Саме так сталось і з лікуванням Сергія. Йому зробили ін’єкції ампіциліну, і температура впала. Однак рівень гемоглобіну, який мав бути вище 10, впав нижче 9. Потім Сергія відвезли до реабілітаційного центру інституту, колишнього будинку відпочинку КПРС, розташованого в підмосковному лісі. Хлопчик проводив час за грою в пінг-понг і шахи з іншими пацієнтами, читанням і прогулянками з матір’ю в навколишньому лісі.