А тим часом розвідувальні групи з «Альфи» змішалися з натовпом і знімали відеокамерами входи до Білого дому та засоби безпеки. О 14-й годині генерал-майор Віктор Карпухін, командир групи «Альфа», приніс один із відеофільмів до Міністерства оборони, й на засіданні за участю командувача сухопутних військ генерала Валентина Вареннікова та командувача повітряно-десантних військ Павла Грачова було віддано наказ про штурм Білого дому. Згідно з планом, десантники під проводом генерал-майора Олександра Лебедя разом із ОМОНом мали взяти штурмом восьмий під’їзд і розчистити шлях для групи «Альфа», яка потім піднялася б ліфтом на п’ятий поверх, де розташовувався секретаріат Єльцина. Війська, залишені ззовні, мали обстріляти вікна, щоби відволікти увагу, коли «Альфа» ввірветься до секретаріату, знешкоджуючи охорону і вбиваючи російських керівників. Штурм був запланований на третю годину ранку 20 серпня.
Повернувшись до штаб-квартири групи «Альфа», Карпухін скликав своїх підлеглих і віддав їм відповідний наказ. Проте на його подив, двоє офіцерів — Михайло Головатов і Сергій Гончаров — сказали, що мають порадитися зі своїми людьми, а це означало, що вони залишають за собою право відмовитися.
Поки Карпухін чекав на відповідь, його безпосередні підлеглі зв’язувалися по радіо з базами «Альфи», розташованими довкола міста. Потім група «Альфа» уважно подивилася зроблені відеозйомки Білого дому й отримала зброю та боєприпаси. Ніхто не сумнівався, що російське керівництво буде швидко знешкоджено. Але «альфівці» не бажали зіткнення з цивільним населенням, і поки спливали хвилини, кожен розмірковував, як він виходитиме з Білого дому після знищення Єльцина та його колег. А що, як їм доведеться стріляти, щоби прорватися крізь розлючений натовп? У всіх у них були в місті родини.
На превеликий подив усіх присутніх, члени групи «Альфа» одностайно відмовилися виконувати наказ. Це був перший випадок в історії підрозділу, коли він не підкорився прямій команді. Розгублений Карпухін залишив штаб-квартиру й поїхав до КДБ. Штурм парламенту за допомогою «Альфи» став неможливим.
Танки, що зайняли позиції навколо Білого дому, почали відступати. Однак по той бік річки десять танків Таманської дивізії під командуванням майора Євдокимова розташувалися перед готелем «Україна». Депутат Сергій Юшенков спостерігав за цим маневром із вікна свого кабінету на 11-му поверсі, коли йому зателефонував Сергій Братчиков — цивільний, який розмовляв із майором Євдокимовим, і повідомив, що той в принципі готовий перетнути зі своїми танками річку й стати на захист Білого дому. Взявши із собою ще одного депутата, Віктора Аксючіца, Юшенков попрямував через Калінінський міст до танків, і там обох познайомили з Євдокимовим.
«Як я розумію, у вас два варіанти, — сказав Юшенков. — Або ви виконуєте накази злочинної банди, яка захопила владу, або підкоряєтеся наказам президента, обраного всім народом». У супроводі Юшенкова Євдокимов підійшов до своїх бійців і повідомив їм, що вони зараз перетнуть річку й стануть на захист Білого дому.
Коли перші танки проїхали мостом і здолали барикаду, галас натовпу заглушив гуркіт моторів, люди оточили перший танк, змусивши його зупинитися, і сотні людей намагалися потиснути руку його екіпажу. На кожному танку було піднято червоно-біло-синій російський прапор, і вони розташувалися півколом біля Білого дому, з гарматами, націленими назовні.
Західні радіостанції на весь Радянський Союз поширили новину про танкову роту, що перейшла на бік Росії.
Єльцин, який працював в одному з конференц-залів на третьому поверсі, підписав указ, яким створював тіньовий уряд і відряджав 23 військових і цивільних керівників до секретної місцевості за 35 км від Свердловська. В разі захоплення Білого дому ця група мала почати діяти від імені російського уряду.
О 21-й годині у вечірній інформаційній телепрограмі диктор зачитав заяву ДКНС, в якій переворот пояснювався бажанням захистити країну від екстремістських сил. Однак у тих самих новинах було показано кадри з Єльциним на танку й повідомлено про його заклик до загального страйку. Після цього йшов сюжет про прес-конференцію членів ДКНС, яка відбулася того дня. Телеоператор помітив, що у віце-президента Янаєва тремтять руки, й показав їх поближче, тож мільйони глядачів переконалися в тому, що ці «лідери» не впевнені в собі. Наприкінці програми було оголошено про введення з 23:00 комендантської години, й це спонукало москвичів бігти до Білого дому. Невдовзі зі станції метро «Барикадна» народ виходив потоками. У багатьох були із собою термоси, парасольки та ковдри — люди приготувалися провести там ніч. Водночас група російських депутатів звернулася до тих, хто зібрався перед Білим домом, із закликом залишатися на місці.