— Няньку, просили мамка, аби-сьте йшли додому.
— Зараз, Юрчику, зараз... На лишень, спробуй...
Син пригубив горілку й скривився:
— Йой, яке гірке!
— Но, видиш! А ви з мамою думаєте, що в мене солодке життя!
ЩАСТЯ
344. Вона: — Я мусила бути дурна, що віддалася за тебе, п'янице!
Він: — Видиш, дурний завше має щастя.
ПОВАЖНІ ПРИЧИНИ
345. Сварився один чоловік на свою жінку: хата неметена, посуд непомитий, ліжко незастелене.
А жінка йому каже:
— Зроби все сам!
Чоловік на це:
— Йой, та ти знаєш, що мені ніколи — то хрестини, то весілля, то ще якась нагода випити трапиться...
— А ти не йди,— радить жінка.
— Не піду раз, то більше й запрошувати не будуть.
ДУРНЕ ЗАПИТАННЯ
346.— Хто це тобі так подряпав обличчя?
— А ти що — хіба неодружений?
— Одружений.
— То чому ставиш такі дурні запитання?
ОДНА ОДНОЇ ВАРТА
347.— Бажала б тобі, щоб ти після моєї смерті, як оженишся, мав за жінку сестру самого сатани!
— Но, будь спокійна! Дві сестри одну за одною я не буду брати!
НЕ ТРЕБА ПРИСЯГАТИСЯ
348. Жінка: — Ти мене не любиш і ніколи не любив. Я присягнуся, що після моєї смерті через кілька місяців оженишся на другій.
Чоловік: — Не треба присягатися, я тобі й так вірю.
ВІРНЕ ПОДРУЖЖЯ
349.— Скажи, чоловіче, що б ти зробив, якби я упала в річку?
— Побіг би в сусіднє село за допомогою.
— Але ж це село далеко!
— Для тебе, кохана дружино, я ще й далі побіг би.
ДЛЯ ЖІНКИ
350. Пані до нового чоловіка:
— Ти ніколи не зробиш для мене те, що зробив мій перший ґазда!
— Ну... А що, ж він зробив для тебе?
— Умер за два тижні після шлюбу й залишив мені десять тисяч крон.
ПОСПІШАЄ ДОДОМУ
351. — Куди ти поспішаєш, друже?
— Додому! Бо мушу зварити обід.
— Дружина на роботі?
— Ні.
— Хвора?
— Ні! Голодна!
НАВІТЬ НЕПОМІТНО
352. — Куме! Моя жінка як залатає ногавиці, то навіть непомітно...
— Моя теж, куме! Як випрасує мені сорочку, теж непомітно.
НІБИ СВОЮ
353. Зять проводжає тещу. Замовив таксі й просить водія:
— Прошу вас, поспішіть, аби теща на поїзд не спізнилася.
— Будьте спокійні, не спізниться! — обіцяє водій.— Так буду їхати, ніби свою везу.
ПЕРЕД СМЕРТЮ
354. Лежить тяжкохворий чоловік, а жінка йому говорить:
— Не знаю, чоловіче, що з тобою буде. Може, помиришся з гнівниками?
— Коли так думаєш, жоно, то йди до моєї тітки й скажи, що все їй прощаю.
— Тітка перед тобою винна?
— Винна. Вибрала тя мені за жінку.
НЕБЕЗПЕЧНО ХВОРА
355. — Чув, що твоя дружина небезпечно хвора. То правда?
— Що хвора, то хвора, але небезпечна вона лиш тоді, коли здорова!
ДИВНО
356. — Ви, жіночко, справді хочете розвестися?
— Хочу.
— А ви, чоловіче, теж?
— Так.
— Дивно,—каже суддя.— Чого ж тоді ви обоє твердите, що ніколи між вами не було згоди?
ВОНА ЗНАЛА
357. Чоловік розлучається з жінкою. Суддя запитує:
— У чому причина, розкажіть...
— Причина в тому,— пояснює жінка,— що він у мене дурний, як пень.
— Хіба ви не знали про це тоді, коли одружувались?
— Не знала.
— Бреше! Вона знала! — вигукнув чоловік.
В АДВОКАТСЬКІЙ КОНТОРІ
358. — Скажіть, товаришу адвокат, чи дурість є мотивом для розлуки?
— Цілком може бути! А хіба що, ваша жінка дурна?
— Ні! Я дурний, що на ній оженився!
БУДЬТЕ МИЛОСЕРДНІ
359. На одного чоловіка напав грабіжник. Чоловік просить:
— Будьте милосердні! Не забирайте гаманця, моя жінка страшенно не любить, коли я повертаюся без грошей.
— Моя жінка теж,— відповів грабіжник, ховаючи відібраного гаманця.
ПОВЕРНЕНА СВОБОДА
360. Дружина засудженого на п'ять років тюрми звертається до адвоката:
— Не могли б ви передати моєму чоловікові цього листа?
— А що це дає?
— Я повертаю йому свободу.
ЯВКА З ПОКАЯННЯМ