361. У міліцію вбігає захеканий чоловік.
— Прошу мене чим скоріше посадити.
— Що ви вчинили?
— Я вдарив дружину.
— І що, вбили на місці?
— Ні, але вона женеться за мною, через хвилинку тут буде.
СЛУХНЯНИЙ
362. Рано-вранці через вікно в будинок влазить чоловік. Це помітив міліціонер.
— Що ви тут робите, громадянине?
— Повертаюся додому.
— А чому через вікно?
— У дверях стоїть дружина.
ПРАКТИКА І РЕЗУЛЬТАТ
363. Розхристаний, забинтований з ніг до голови чоловік скаржиться:
— Просто життя від неї нема, громадянине суддя. Десять років, з першого дня, як ми одружилися, кидає в мене будь-чим, що тільки потрапить під руку.
— І чому ви не розлучилися відразу, а спохопилися через десять років?
— Річ у тім, що спочатку це виходило в неї погано. А тепер влучає все частіше.
ТАК ВИГЛЯДАЄ
364. — Скажіть, свідок, ви одружений?
— Ні, громадянине суддя. Я тільки виглядаю так.
ДОДАТКОВИЙ ЗЛОЧИН
365. Підсудний: — Смію нагадати, громадянине суддя, що я торік мав честь врятувати вашу дружину, коли вона тонула.
Суддя: — Ще які злочини на вашій совісті?
О, НІ!
366. Жінка жаліється адвокатові на ненависного чоловіка.
— То розведіться! — говорить адвокат.
— О, ні! — вигукує жінка.— Я страждала через нього двадцять років, а тепер ви пропонуєте мені його ощасливити.
ЗВИНУВАЧЕННЯ
367. Клієнтка до адвоката:
— Хочу розвестися.
— Які у вас скарги на чоловіка?
— Протягом п'яти літ, відколи ми побралися, озвався до мене тільки три рази.
— Справді небалакучий... А маєте дітей?
— Так, троє.
А ВИ ЗНАЄТЕ ЖОНУ?
368. Суддя: — Ви звинувачуєтесь у тому, що б'єте свою жону.
Петро: — Прошу, пана суддю, а ви знаєте мою жону?
Суддя, усміхаючись: — Ні, не знаю.
Петро: — То й не говоріть дурниць!
ПЕРЕСТАРАВСЯ
369. Чоловік забіг у відділення міліції і схвильовано просить:
— Розшукайте мою дружину! Зникла! Ось її фотографія!
Хтось поглянув на фотографію і здивовано спитав:
— Навіщо?
НЕ ВІРИЛОСЬ
370. Чоловік заявляє про зникнення своєї дружини.
— Давно пропала? — питає черговий офіцер.
— П'ять років тому.
— П'ять років? Довго ж ви збиралися про це заявити.
— Та знаєте, все якось не вірилось.
ВІДІЙШЛО У МИНУЛЕ
371. Суддя до жінки, що вимагає розлучення з чоловіком:
— Невже у вашому чоловікові не було нічого привабливого?
— Було,— відповідає жінка,— але воно вже витрачене.
ВСЕ ЯСНО
372. — Заміжня? — спитав суддя жінку-свідка. Та зітхнула.
— Незаміжня,— продиктував суддя секретареві.
— Жонатий? — спитав чоловіка-свідка. Той зітхнув.
— Жонатий,— продиктував суддя.
НАБАГАТО ЛИШЕ
373. — Ви стверджуєте, свідок, що вони жили як чоловік і жінка.
— О ні, набагато краще.
НА МАЙБУТНЄ
374. — Що ти вирізаєш із газети?
— Статтю про чоловіка, який домігся розлучення із дружиною лише на тій підставі, що вона нишпорила в його кишенях.
— І що зробиш із вирізкою?
— Покладу собі в кишеню.
ДВОЄЖЕНСТВО
375. Суддя до підсудного:
— Звинувачення у двоєженстві суд не підтвердив. Можете вертатися до жінки.
— А до котрої?
НЕ ЗІЙШЛИСЯ ОСВІТОЮ
376. — Викладіть мотиви розлучення!
— Ми з нею не зійшлися освітою. Я вчуся у восьмому класі вечірньої школи, а вона закінчила сім і на тому зупинилась.
НЕ П'ЯНИЦЯ
377. Чоловік прийшов до адвоката:
— Хочу розлучитися з дружиною.
— А що трапилось?
— Щодня вештається по ресторанах і винарнях.
— Невже у вас дружина справді п'яниця?
— Що ви, просто розшукує мене.
Я ДУМАВ...
378. Суддя: — Ви увійшли без дозволу до сусідньої хати. Що хотіли? Красти?
Підсудний: — Що ви, я випив і заблудився. Думав, що то моя хата.
Суддя: — А чому тоді сховалися, як на кухню увійшла господарка?
Підсудний: — Я думав, що то моя жона.
СУВОРИЙ СУДДЯ