379. — Вже й по розлученню? Який був суддя?
— Дуже суворий. Залишив нас ще на рік разом!
У АДВОКАТА
380. Адвокат: — Отже, з жінкою ви хочете жити мирно, а про розлучення і не думаєте?
Клієнт: — Де ж там розлучення, пане адвокате! Я лише за вашою порадою...
Адвокат: — Тоді поводьтеся з нею, як із радіоприймачем: слухайте і мовчіть!
РІВНОНРАВ'Я
381. Адвокат до клієнтки:
— І яке у вас прохання у зв'язку з розлученням?
— Прошу лише одного: зробити все можливе, аби я зосталася з машиною, а чоловік із дітьми,— відповіла клієнтка.
ЗА ДОРУЧЕННЯМ ДРУЖИНИ
382. — Звинувачений, і як це ви три ночі підряд наважились проникнути в один і той же магазин?
— Першого разу я викрав жіноче плаття, а в другий і третій раз — обмінював його на вимогу дружини.
І ТУТ, ЯК УДОМА
383. — Як трапилося, що ви, грабуючи магазин, взяли малоцінні речі, а до каси і не торкнулися?
— О, громадянине суддя, і ви про це! Не досить із мене того, що жінка не дає спокою.
ЖІНОЧА ОДЕЖА
384. Хлопчик уперше прийшов у суд разом із батьком. Побачивши адвоката в мантії, спитав:
— Чому в нього жіноча одежа?
— Щоб безперестанку говорити,— пояснив батько.
МОЖНА, ТІЛЬКИ...
385. — Мамцю, чи можна нам гратися в тата і маму?
— Можна, тільки не кидайтеся полінами.
ГАРНЕНЬКА ЖОНА
386. — Ти, Іване, маєш таку гарненьку жону, що тільки подивлюся на неї, відразу повторюю собі: «І не введи нас во іскушеніє...»
— То нич, коли б ти знав її так добре, як я; то повторював би про себе: «Ізбави нас од лукавого!»
НЕ ЗДОГАДАВСЯ
557. — Ми раз із жінкою посварилися, а потім на пам'ять про це посадили яблуню.
— Чому я так не робив?! До цього часу мав би вже великий сад.
РОЗБИТИЙ ГОРНЕЦЬ
388. Іван: — Чого ти такий смутний, Петре?
Петро: — Бо жінка знову розбила горнець.
Іван: — І є від чого журитися! Моя жінка частіше таке робить.
Петро: — Але моя розбила його у мене на голові!
ПЕВНИЙ ЗНАК
389. Молодий газда ходить по двору з пов'язаною головою. А сусідка питає його:
— Що, вже повернулася ваша жона з курсів?
ЧОГО БОЇТЬСЯ ЧОЛОВІК...
390. — Знаєш, коли почую, що загуде автомобіль, то в мене волосся сторч стає й мороз поза шкіру йде.
— Так боїшся автомобіля?
— Ні, не автомобіля, але на автомобілі втекла з якимсь дурнем моя жінка, то я боюся, щоб назад не приїхала.
НЕПОРОЗУМІННЯ
391. Чоловік: — Ще й досі обід не готовий? Тоді я йду до ресторану.
Жінка: — Почекай хвилин десять. Усе буде готово.
Чоловік: — Як, буде обід готовий?
Жінка: — Та ні, я одягнуся, й підемо разом до ресторану.
ЗАПИСКА
392. — Дорога дружино, якщо я не прийду додому на вечерю — пришлю тобі записку.
— Не треба, записку я вже знайшла у тебе в кишені!
ЧЕКАННЯ
393. — Як вам подобається заміжнє життя?
— Знаєте, все чекаю. Заки Юра був парубком, я чекала, поки піде, а зараз чекаю, поки прийде.
ЯК СОНЦЕ
394. — Файного газду маєш. Як сонце!
— Ти вгадала. Як звечора піде, то аж вранці з'явиться.
ЗЛОДІЙ
395. — Уяви собі, куме, вночі у нас був злодійі
— І щось поніс?
— Двічі поза вуха від жони. Вона думала, що то я вернувся з корчми п'яний.
ЯК ПРИЙДЕ
396. — Уявляєте, мій чоловік не вернувся сеї ночі додому!
— Що? Може, з ним сталося нещастя?
— Ні, але станеться, як прийде.
ТРАГЕДІЯ
397. — Я був учора в театрі й ніяк не можу зрозуміти, що грали: драму чи трагедію.
— А чим скінчилася вистава?
— Одруженням.
— Тоді це була трагедія.
У ДИРЕКТОРА ТЕАТРУ
398. — Товаришу директор! Моя жінка бажала б виступати на сцені.
— А чи має вона відповідну підготовку?
— О! Дуже добру! Вона щоденно мені вдома сцени влаштовує.
ВЧЕНА ЖІНКА
399. — Василю, ви чули, яку вчену жінку взяв собі наш учитель — розмовляє сімома язиками.
— О господи! Як же він може з нею жити? Моя розмовляє одним, і то цілими днями немає місця в хаті!