Жінка: — А ти звідки знаєш?
Чоловік: — Хіба не виділа: він такий молодий, а вона погана й стара.
ДЕШЕВИЗНА
21.— В Америці можна купити індика за два долари.
— Чому ж ви не лишилися там і не схотіли їсти тих індиків?
— Прошу вас, але де я мав взяти ті два долари?
ТА Я МОЖУ...
22. Молода пані до візника:
— Ви що справді не можете їхати швидше?
— Я міг би,— відповідає той,— та кобила лишиться позаду.
ЗАПОВІТ
23. Нотар зачитує родині покійного багача заповіт:
— Маючи здоровий глузд, усі гроші я розтратив перед смертю.
ГЛУХОТА
24. Дуже багатий і глухий дід несподівано почав чути. Знайомий питає його:
— Ваша рідня, напевне, з того дуже щаслива?
— Ніхто ж у хаті навіть не знав, що я чую,— відповідає багач.
— Чому ж?
— Я собі сиджу, як колись, лише слухаю, що про мене говорять, і вже двічі змінював заповіт.
НЕВЖЕ?..
25. Дорогою їхав пан і взяв підвезти селянина. Дорога була далека. Щоб розважитись, пан почав вихвалятися своєю вченістю:
— Видите, чоловіче, щоб стати таким, як я став, я навчався двадцять років.
На те селянин:
— Невже ви, паночку, аж такі дурні були, що вас так довго вчили?
ПОЗИЧКИ
26. — Що з тобою, Василю?
— Позички мене мучать.
— Ти заліз у позичку?
— Так.
— І не можеш вилізти?
— То пусте, далі не можу лізти.
НАВЕСНІ
27. Офіцер стоїть перед дзеркалом і зачісується. А потім каже солдатові:
— Щось у мене волосся випадає.
— Навесні, пане офіцер, усяка худоба линяє,— відповідає солдат.
ВДЯЧНИЙ
28. — Пане капітане, ви мені врятували на фронті життя. Буду вдячний вам до самої смерті.
— Гм! Не пригадую, не пригадую, як то було,
— Та ви тікали, а я за вами.
МУДРИЙ ІВАН
29. Один мудрий пан запитує слугу Івана:
— Іване, а то чому собака хвостом махає?
— Видите, паночку,— відповів Іван,— бо хвіст не може махати собакою.
ХТО ВКРАВ?
30. У пана пропав велосипед. Пан здійняв страшенний галас. Підійшов до нього якийсь парубок і шепнув на вухо:
— Заплатиш кухоль нива — скажу, хто вкрав.
— Звичайно, тільки скажи!
Пішли, випили.
— Ну, а тепер скажи, хто?..
Парубок нахилився і шепнув панові на вухо:
— Злодії.
ПЕРЕХИТРИВ
31. Циган потрапив до пана, коли той обідав.
— Що треба? — сердито гукнув пан.— Ти зіпсував мені обід.
А циган дуже хотів їсти й каже:
— Но, паночку, на цей раз перебачте, бо я прийшов спитати, що коштує така грудка золота, як ваша голова.
Пан подумав, що в цигана справді з'явилося золото, І наказав жінці подати обід.
Як попоїв циган, збирається додому. Пан нагадує:
— Ти щось казав про грудку золота.
— Та я не знаю, чи є в кого така грудка.
— А тоді що брешеш? — сердиться пан.
— Я лише звідався, пане, що воно би коштувало, ко-би у когось було стільки золота.
— Най тя вітер бере з твоїм брехом, тільки не кажи, що ти з паном коло одного столу обідав.
— А я думаю, що пан не такий уже бридкий, аби з ним не можна посидіти,— відповів циган.
ЗУСТРІЧ
32. Зустрівся циган із паном та й каже:
— Пане велькоможний! Чи жиє тота корова, що здохла минулого року? Жирне молоко давала.
— Що мелеш, дурню? Як може жити, коли здохла?
— Та, пане велькоможний, то я так говорю, щоб до бесіди стати. Чи не маєте закурити?
ОДНОНОГА ГУСКА
33. Пан дав циганові печену гуску, аби той поніс її на друге село до вчителя. Поки дійшов, з'їв стегно. Вчитель питає:
— А друга ніжка де?
— Та хіба ви не знаєте, що взимку гуси одноногі?
— Ти що здурів?
— Якщо не вірите, то ходіть на ставок, там побачите.
Пішли вони на ставок, дивляться, а там справді гуси. І кожна на одній ніжці на льоду стоїть.
— Бачите, правда! — каже циган.
Вчитель крикнув на гусей, і вони, опустивши й другу ніжку, почали тікати.
— Но, видиш, що мають по дві ніжки!
— Та треба було й на ту гуску крикнути, то, може, й вона б показала другу ніжку.
ПІП НА ЯРМАРКУ
34. Купив піп гусей і шукає, хто би їх заніс додому. Аж бачить — іде циган. Піп попросив його, а той одразу згодився.