З-ПІД СТОЛА ПІШКИ
Малий лелека до своєї мами:
— То правда, що вже не приносимо людям дітей?
ПАН ІНСПЕКТОР
600. До сільської школи прибув інспектор. Вчитель попередив дітей, щоб вони у розмові з ним говорили завжди з пошаною: «пане інспектор».
Ось інспектор і запитує учня:
— А що сказав господь бог Адамові, коли вигнав його з раю?
Учень: — Будеш проклятий ти і твої діти, пане інспектор!
НОГАВИЦІ (Штани)
601. Якось Іванко в школі пропустив підряд два дні. Вчитель і питає:
— Іванку! Чого ж це ти два дні підряд не був у школі?
— Перший день мамка випрала мої ногавиці, то я, прошу пана вчителя, не мав у чім прийти.
— А другий?
— А на другий, коли йшов до школи, побачив на плоті ваші, то подумав, що й вас не буде в школі...
ТРАДИЦІЯ
602. — Няню,— каже син до батька,— я повинен написати про традицію. Що то є?
— Традиція,— пояснив батько,— то є те, що переходить з роду в рід.
І син написав: «Мої ногавиці».
ЗНАЄ СИНА
603. — Ви такий господар, маєте стільки худоби й не хочете свого сина до школи дати!
— Даруйте, але я не хочу позбутися всіх корів за одного віслюка.
ЗАВТРА МЕНЕ НЕ БУДЕ...
604. — За що ви накрутили вуха своєму синові?
— Бо завтра має принести табель зі школи.
— Але ж...
— Але завтра мене не буде вдома...
НАЙРОЗУМНІШИЙ
605. Приходить мати до школи і накинулася на вчителя:
— Як це можливо, щоб мій син провалився? Він у нас найрозумніший у сім'ї!
— Співчуваю,— сказав учитель.
ЛІЧИВ ДО СТА
606. Учитель повчав учнів:
— Ніколи не кваптесь говорити те, що хочете сказати. Спочатку долічіть до ста, а лише потім кажіть.
Стоячи біля грубки, вчитель не помітив, як загорілись штани. Вже почав іти дим, коли один з учнів заявив?
— Пане вчителю! У вас горять ногавиці!..
— О! Чого ж ти мені не сказав раніше?
— Я лічив до ста!
НОВИЙ УЧИТЕЛЬ
607. Дочка повернулася зі школи.
— Но, сподобався тобі ваш новий учитель? — питав мати.
— А! Він нічого не знає...
— Як? Звідки ти взяла?
— Цілий урок лише мене питав!
ЯК І ВДОМА
608. Батько: — Ну як там у школі?
Учень: — Та так, як і вдома.
Батько: — Як так?
Учень: — Та вдома б'ють, і в школі б'ють.
КМІТЛИВИЙ УЧЕНЬ
609. Учневі запропонували придумати слово, щоб мало два значення. Не думаючи довго, він сказав:
— Гаврило.
— Чому ти думаєш, що слово «Гаврило» має два значення? — спитала вчителька.
— Тому, прошу пані вчительку, що «гав» — то пес, а «рило» — свиня.
ТРУДНА ЗАДАЧА
610. — Скажи, Васильку, скільки мама заплатила за два кілограми яблук, якщо кілограм коштує два карбованці.
— Важко відповісти. Моя мама завжди торгується.
ЗЕМЛЯ ПОТІЄ...
611. — Хто скаже, від чого роса? — питає вчитель.
— Я знаю! — підіймається Іванко.— Земля крутиться так швидко, що аж потіє.
ЩОБ НЕ ПОМИЛИТИСЬ
612. — Чому вириваєш сторінки з підручника? — запитує вчителька Василька.
— А я не всі вириваю, тільки прочитані, щоб помилково одне двічі не читати.
НІЧОГО НЕ ЗРОБИВ
613. Учневі було доручено зробити розбір речення «Дідусь помер», та він не міг визначити підмет і присудок. Тоді вчитель дав йому допоміжні питання:
— Хто помер?
— Дідусь.
— Що зробив дідусь?
— Нічого не зробив, бо помер.
ТАЛАНТ ДРІМАЄ
614. Учитель: — Ваш син увесь час біля книжок заспаний.
Батько: — Може бути. То в ньому талант дрімає.
СОЛОМОН І КОРЧМА
615. Учитель: — Петрику, що знаєш про мудрого Соломона?
Учень: — Нічого, бо нич не купуємо в корчмі.
КОРОТКЕ РІШЕННЯ
616. Учитель: — Петре, скажи одне речення.
Учень: — Собака голосно гавкає на вулиці.
Учитель: — А коротше.
Учень: — Гав!
ЗВІДКИ БУРЯ
617. Учитель: — Хто скаже, звідки береться буря?
— Я знаю,— вихопився Іванко.