— То скажи.
— З кісток.
— Як то?
— А так, коли має бути буря, то наші баба за п'ять днів чують бурю в своїх кістках.
ХТО МУДРІШИЙ?
618. Іванко: — А мій тато багатший від твого!
Мишко: — А мій мудріший від твого.
Іванко: — А мій тато твоєму гроші позичав!
Мишко: — А мій тато твоєму не віддасть...
ЧИ ПРАВДА?
619. — Чи правда, няню, що люди від мавпи походять?
— Правда, синку.
— Тоді і я від мавпи народився?
— Що-о?!
ДЕ НАРОДИВСЯ
620. — Вуйку, ви в лісі народилися?
— Чого питаєш?
— Бо няньо казали: «Знов преться до нас старий пень».
БАЖАННЯ
621. Мати запитує п'ятирічного сина, що він хотів би на свої іменини.
— Коника, пушку і три дні не вмиватися...
ЧОМУ ЖІНКИ ФАРБУЮТЬСЯ
622. Павлик читав книжку про індійців. Питає батька:
— Татку, чому індійці фарбують обличчя?
— Це вони роблять тоді, коли йдуть на війну.
Через деякий час син кричить із другої кімнати:
— Тату, йди подивися! Мама готується на війну!
СКІЛЬКИ РОКІВ?
623. — Скільки років маєш, Васильку?
— Дев'ять. Мав би десять, так один рік хворий перележав.
БЕЗ ІМЕНІ
624. — Як звешся, хлопчику?
— Я не знаю!
— А як же тебе кличуть удома?
— Няньо кажуть — шибенику, мама — збитошнику, бабка — опришку, дідо — розбійнику, а тітка — люципере.
ГОСТІ
625. — Іванку, чому хата завжди повинна бути чистою?
— Бо завжди можуть прийти гості!
НЕ СМІШНО
626. — І чого ти смієшся, Іванку? Я нічого не бачу смішного!
— Та ви й не можете бачити, бо сидите на моєму хлібові з повидлом.
ПІСЛЯ ПОХОРОНУ
627. Після похорону бабусі маленька Оленка розплакалася.
— Чому так плачеш? — питають її.
— Таж бабуся забула з собою окуляри забрати. Як вона там буде читати?!
ВНУЧОК
628. — Як там, пане вчителю, мій внучок у школі?
— Та нічого. Тільки вчора відпросився на ваш похорон.
Я ВЖЕ ВМІЮ...
629. Батько: — Почекай, я тебе навчу палити! Я тебе навчу!..
Син: — Йой, няньку, шкода праці. Я вже й так умію.
ВІДПОЧИВАЄ
630. — Добре, синку, що ти перестав плакати.
— Я не перестав, я тільки відпочиваю.
НУ ТО Й ЩО?
631. — Слухай, Мишку, твій няньо працює зубним лікарем, а ваша Маріка не має жодного зуба?!
— Але ж їй ще року немає!
— Ну то й що?!
ХТО БІЛЬШИЙ
632. Панчуки розглядають картинку, на якій намальовано великого та малого ослів.
— Дивись, який великий осел. Як наш тато.
— Такого осла, як наш тато, ніде немає!
ПОЯСНИВ
633. Син побачив на хаті бузька й питає:
— Няню, а чому бузьок на одній нозі стоїть?
— Гм, бачиш, якби й другу підняв, то впав би.
ДОБРА СПРАВА
634. — Мамо, я сьогодні зробив дуже добру справу.
— Що ж ти зробив, синку?
— Двоє бігло до поїзда. Я нацькував на них нашого пса, і вони так тікали від нього, що встигли на поїзд.
СМІХОТА
635. — Мамо! Ото я сьогодні бачив сміхоту!
— Яку, синку?
— Циганка ловила нашого когута (Півня) і не могла ніяк зловити. Так я їй допоміг!
МАМИНА НАУКА
636. Славкові дала тітка цукерок. Хлопець радо прийняв гостинець, але забув подякувати. Мати й накинулась:
— Славку! Як я тебе вчила? Що треба сказати, коли щось дають?
— Дайте ще!
ЯБЛУКА
637. — Який час,— питає вчитель на уроці,— найкращий для збирання яблук у саду?
Учень: — Коли пес спить у будці!
БОСА ПРАВДА
638. Пішли батько з сином на базар. Купили батькові хромові чоботи. Перекинув їх батько через плече і йде додому босий.
— Тату, взуйте чоботи,— озвався син,— ноги поб'єте. Не встиг це промовити, як батько спіткнувся і мало не впав.
— Бачиш, дурню,— сердито сказав до сина,— якби я тебе послухався, то вже підошва відскочила б, а так лише ніготь відлетів.
ЩИРА РОЗМОВА
639. — Павлику! Ти сьогодні не йдеш до школи? — спитав батько сина, помітивши, що той не збирається.