— Ні.
— Чому?
— Вчителька просила, щоб сьогодні до школи пішли ви.
МИНУЛИЙ ЧАС
640. — Васильку,— звернувся вчитель до учня-другокласника.— Як буде минулий час від дієслова «прокидатися»?
— Спати,— відповів учень.
НАЙПЕРШЕ
641. На уроці релігії піп питає учня:
— Чому Христос, коли воскрес, найперше з'явився жінкам?
Учень думав, думав, а потім каже:
— Та тому, панотче, що так скоріше звістка розходиться.
НЕ ДОСЯГ ДО СОНЦЯ
642. Петрикові мати каже:
— Іди, синочку, і повісь цю сорочку на сонці, щоб висохла.
Петрик довго не затримався надворі. Зайшов до хати й плаче:
— Я до сонця не досяг!
ЩО ТО Є БАЙКА?
643. — Скажи,— питає вчитель учня,— що таке байка?
— Байка — це коли звірі межи собою розмовляють, наприклад, свиня з ослом, як ми з вами, пане вчителю.
ЗВІДКИ БРАТИК?
644. У Івасика з'явився братик. Це його дуже здивувало.
— Няню, а звідки в мене братик?
— Мамка його впіймала...
— Ось і ні,— заперечив Івась.— Як же вона впіймала, коли братик ходити не вміє?
СЕРЙОЗНА ПРИЧИНА
645. — Петрику, чому ти так погано вчишся, а Василь добре?
— Бо Василь на два двори ближче до школи живе.
ДИТЯЧИЙ РОЗУМ
646. Батько: — Як думаєш, Івасю, що цінніше: сонце чи місяць?
Івась: — Місяць.
Батько: — Чому?
Івась: — Тому, що місяць світить вночі, коли темно, а сонце вдень, коли й так видно.
НЕ ТЯГНИ!
— Не тягни кота за хвіст!
— Я не тягну. Я тільки тримаю за хвіст, а він сам тягне...
ГОЛОВА СТАРІША
648. — Няню, скажіть мені, чому у вас голова сива, а борода чорна?
— Тому,— поважно відповів батько,— що на голові волосся старіше за бороду на двадцять літ.
ЦІКАВІСТЬ
649. — Диви, Іванку, як курятко вилазить із яйця!
— Цікаво! А як воно туди залізло?
ПОМІЧНИК
650. Дідусь коле дрова, а внук спостерігає.
— Дідусю! Чому, коли б'єте, говорите: «Гах!»?
— Так легше рубати.
— То давайте я допоможу. Ви рубайте, а я буду приговорювати: «Гах!»
ПОЯСНИЛА
651. Вулицею ідуть троє малих Дівчат. По дорозі зустрічає їх одна бабуся й питає:
— А чиї ви, дівчата?
Найбільша дівчина відповідає:
— Ся чужа, і ся чужа, а я наша.
ХЛОПЕЦЬ ТА БАБКА
652. — Бабко, чуєте, бабко, хочете цукерку?
— Ні, внучку, не хочу.
— Но, а тепер зазвідайте мене.
ВУЙКО Й ХЛОПЕЦЬ
653. — Вуйку, погладьте того пса.
— А він кусається?
— Не знаю, хочу перевірити...
ДРУГЕ ЯБЛУКО
654. Бабка послала внука в сад зірвати пару яблук: одне для себе, а одне для неї.
Онук зірвав, але приніс лиш одне.
— А де ж друге?
— Та це друге, бабко, бо я перше з'їв.
ДУЖЕ РОЗУМНИЙ
655. Питає син у матері:
— Мамо, чому наш няньо лисий?
— Тому, що він дуже розумний.
А чому в тебе так багато волосся?
ОЛЕНКА
656. — Зараз піду до твого нянька і повім йому, що ти мене дражниш,— говорить Оленка.
— Можеш іти,— сміється Андрійко,— мій нянько тобі не повірить, бо він усе говорить, що жінкам не можна вірити.
МАТИ НЕ ЗНАЄ
657. Мала Марічна, йдучи до школи, зустріла тітку.
— Ви не знаєте, що у нас є! — щебечучи, звернулась до неї.— Сеї ночі мені бузьок приніс братчика... А такий маленький-маленький...
— А ти любиш його?
— Дуже.
— А мамка?
— Мамка нічого не знає. Коли я йшла до школи, вона ще спала.
НЕ ЗАГУБИВ
658. Хлопчик років п'яти зайшов до крамниці й подає продавцеві глечика:
— Мати просили, щоб ви відпустили повну посудину повидла.
— Який розумний хлопчик, вже допомагає мамці,— хвалить малого продавець.
— Ось тут маєш повидло. Мати, напевно, дала тобі й гроші на повидло?
— Дала. Вони на дні глечика. Я поклав туди, щоб не загубити.
ОБОЄ ГРАЮТЬСЯ
659.— А де твоя няня? — запитали маленьку дівчинку.
— Вона мені наказала, щоб я гралася з оцим маленьким хлопчиком, а сама пішла гратися з отим вусатим.