Ідуть, ідуть. Бачать — попадя стоїть на ґанку й дивиться на них і на гусей. Піп похвалився:
— Три гусочки, файні, вгодовані.
— Які три? — здивувалася попадя. Піп глянув на ношу й загойкав:
— А де третя? Я тобі дав три гуски! Одну хотів за-ділити одній доньці, другу — другій. А тобі дав би третю, що послужив мені. А ти приніс лише дві.
А циган каже:
— Пане превелебний, я про це ще на торговиці подумав і віддав одну гуску синові.
ВІРНІСТЬ ПАНОВІ
35. Двоє слуг, що дуже терпіли від своїх панів, домовилися помститися.
Везе один свого пана на бричці, а назустріч — другий, теж везе свого пана.
— Мій пан більший! — кричить один слуга.— Дорогу!
— Мій більший! — кричить другий.— Дорогу!
— Ага, та зараз побачимо, чи твій більший! — вигукнув перший слуга та як уперіщить батогом чужого пана,
— То ти мого пана б'єш! — обурюється другий слуга.—Чекай, дам я твому.
І — лусь батогом другого пана.
Відшмагали добре слуги панів та й роз'їхалися.
ДОБРИЙ ЗНАК
36. — Чуєш, друже, чогось у мене руки й ноги сверблять.
— Е, то добрий знак, дістанеш місце касира.
— Як то?
— А так, руками будеш гроші числити й брати, а ногами за море тікати.
І ТОГО НЕМАЄ
37. Жандарм (біля сільського нотаріату на жебрака):— Забирайся звідсіля, а то візьму за комір!
Жебрак: — Не трудіться, паночку, я навіть коміра не маю.
НА ПОДАТКОВОМУ УРЯДІ
38. — Куме, зі мною трапилося нещастя.
— Яке?
— Я проковтнув крону. Ходжу від лікаря до лікаря, і не можуть її ніяк вибрати. Отаке моє нещастя, добрий мій сусіде. Хоч би ти дав якусь пораду...
— Піди лише на податковий уряд. Там з тебе не те що крону, але й усі кишки виберуть.
НАЙЦІКАВІША КНИЖКА
39. Одна велика газета влаштувала анкету між відомими особами про те, яку найцікавішу книжку вони читали. Газета попросила відповісти одного директора великого банку, на що той написав: «Найцікавішими в мої торговельні книги. З них ніхто не довідається, як усе кінчиться».
НАЙЦІННІША КНИЖКА
40. Один журналіст прийшов до аграрного пана і запитав:
— Пане аграрник, яку книжку ви найбільше цінуєте?
Аграрний пан без роздумування відповів:
— Свою ощадну.
НЕДОБРА КНИЖКА
41. Піп кричить у неділю на проповіді:
— Найскоріше ведуть до гріха недобрі книжки, які ви, певно, маєте в себе. Принесіть ті книжки до мене, і я їх спалю.
На другий день півсела принесло попові до спалення податкові книжки.
ВІДПОВІВ
42. Одна фірма вирішила святкувати перший ювілей. Шеф питається свого приятеля, яке добродійство треба зробити своїм службовцям, аби й газети писали. Той відповів:
— Найкраще, коли візьмеш мотуз і на оцій вербі повісишся. І службовці будуть раді, й газети писатимуть.
ЛИХЕ ТОВАРИСТВО
43. Суддя (до обвинуваченого):
— Я переконався, що ви обертаєтеся в лихім товаристві.
Обвинувачений:
— Вам видніше. Я обертався найбільше в товаристві суддів, прокурорів і адвокатів.
НЕ ГАНЬБА!
44. — Чи не ганьба вам?! Уже двадцятий раз стоїте тут, у суді.
— Та не знаю, чого. Ви, пане суддя, тут ціле життя сидите, а я вам за то нич не кажу.
ОСТАННЄ БАЖАННЯ
45. Одного перукаря засудили до страти і запитали його останнє бажання.
— Дуже прошу, хотів би ще раз поголити пана суддю...
ЩО СОБІ ПРОСЯТЬ...
46. Селянина судили за те, що украв з панського лісу в'язанку хмизу.
Прокурор: — За вчинену панові шкоду прошу покарати п'ятдесятьма палицями.
Адвокат: — Я просив би обійтися на перший раз двадцятьма.
— А ви що собі самі просите? — звертається суддя до селянина.
— Раз пан прокурор просять п'ятдесят палиць, а пан адвокат — двадцять, то дайте їм! А я собі нічого не прошу.
ШИБЕНИЦЯ
47. За якийсь злочин суд присудив повісити хлопа. Перед смертю кажуть йому на суді:
— Ну, що бажаєш перед смертю, то сповнимо тобі. .
— Коли так, то най сам собі підберу дерево, на котрому маю висіти.
Суд погодився на це. Пішли до лісу, чоловік підібрав собі тоненьку берізку та й каже:
— От на оцю берізку, прошу, вішайте мене.