Учень: — Підвищиться її ціна.
ПОВЧАННЯ
698. — Подивися, Рудку! — повчає тітка малого сина.— Коли я позіхаю, то рота закриваю рукою. Чому так роблю?
— Щоб не випали ваші штучні зуби.
НАЙГОЛОВНІШЕ
699. Учитель:— Скажи мені, Вртинец, чого не було ще на світі сто років тому?
Учень: — Літаків, ракет, автомашин, супутників, телефонів, електрики...
Учитель: — Добре, а ще чого?
Учень: — Мене.
ГОТОВНІСТЬ
700. Відвідав дядько племінника і питає його:
— Ну, Душанку, чи вмієш уже рахувати?
— Давно.
— То слухай! Тепер вас четверо братиків і сестричок. А скільки б вас було разом, якби появився ще один?
— Ага,— протягнув лукаво Душанко,— то ти вже, дядьку, теж помітив?
НА УРОЦІ ГЕОГРАФІЇ
701. Учитель: — Якби я тепер почав прокопувати звідси землю наскрізь, де б я опинився, Вртиножко?
Вртиножка: — У божевільні, прошу.
ПО-ДИТЯЧОМУ
702. — Бабуню, ти спиш у курнику?
— У курнику?! Дитя моє, дитя, що тобі спало на думку?
— Ну, тож тато завжди каже, що ти йдеш спати з курми.
ДАВНЄ ЗНАЙОМСТВО
703. Прогулюючись по бульвару з малим Ферком, мати зустріла акушерку. Провівши її поглядом, мати каже:
— Бачиш, Ферку. Ця пані була першою, яка тебе побачила, коли ти народився.
— Тому-то вона мені здалася знайомою.
ОБРАЖЕНА
704. — Чому так плачеш, Гітко?
— Татко сказав мамці, що вона перелякана вівця, а вона йому відповіла, що він старий баран.
— І ти за них так образилася?
— Не за них, але в такому разі ким би мала бути я?
СПРАГА
705. — Тату, мене мучить спрага,— скімлить хлопчик у ліжку.
— Спи, не сердь мене!
— Тату, але мене дуже мучить спрага.
— Перестань, бо дам потиличника!
— Тату,— доноситься знову через кілька хвилин із сусідньої кімнати,— як будеш іти давати мені потиличника, то не забудь прихопити і склянку води!
РЕЛІГІЙНИЙ
706. — Мамочко, а у мене також є свій ангел-хранитель?
— Аякже, голубе, в кожного є.
— А де ж він, той мій ангел-хранитель, коли мене б'ють?
НА УРОЦІ ПРИРОДОЗНАВСТВА
707. Учитель розповідає учням про слонів. Після пояснення запитує Пепічка:
— Скажи мені, Пепічку, де можна знайти слона?
— Ніде. Слон надто великий для того, щоб загубитися.
СХОЖІСТЬ
708. — На кого з родичів схожа твоя нова сестричка?
— Волосся в неї мамчине, очі — батькові, борідка — бабчина, а голос — як гудок нашого мотоцикла.
ДЗЕРКАЛО
709. Батько повернувся з роботи, донька його радісно вітає, цілує, а синок чомусь наче й не помічає батька.
Батькові аж ніяково зробилося:
— Подивися, Тончику, як гарно привітала мене Зузанка! А ти й уваги не звернув на мене.
— Я не мушу цього робити, тату, я не розбив дзеркала.
КМІТЛИВІСТЬ
710. Батько держить за спиною паличку і кличе сина:
— Іди сюди, Тондо! Я тобі щось скажу.
— Ей, татку,— відповідає лукаво малий Тонік,— для чого все знати таким малим хлопцям, як я?
НЕПОРОЗУМІННЯ
711. — Чому плачеш, Веношку? — питає зі співчуттям мати.
— Е, мамко, було в мене непорозуміння з твоїм чоловіком.
ЦІКАВІСТЬ
712. — Мамочко, а зебрам теж видають свідоцтва?
— Ну що ти, що папало на тебе, Любошку?!
— То від чого ж тоді по всьому тілу в них смуги?
ПОВЧАННЯ
713. — Навіть коли овірятко дуже любимо, не можна його цілувати,— повчає дітей учителька,— бо може передатися хвороба. Діточки, хто з вас міг би навести до цього приклад?
— Прошу, наша тітка поцілувала мопсика, і він, бідолашний, після того помер.
ВІДПОВІДЬ
714. — Яка риба найдовша, Філіпку?
— Сардина, прошу. Корпус її у нас, а голова десь у Норвегії.
ДВА ПАПУГИ
715. — Франто, для чого твоєму дідикові аж два папуги?
— Один говорить по-іспанськи, а другий мусить перекладати.
ДОЩ
716. — Мамо, чому йде дощ?
— Щоб усе росло — городина, садовина, квіти...
— Ну, а для чого він падає на тротуар?