737. Учитель до Яся:
— Хто такий лицемір?
Ясь, хвилинку подумавши:
— То хлопчак, що йде в школу з усмішкою на устах.
МОВ КІТ
738. На подвір'ї розмовляють двоє хлопчаків:
— Знаєш, моя сестра така, як кіт.
— Чому?
— Бачить у темноті.
— Справді?
— Так. Сиділа якось у темнім покої зі своїм хлопцем, і я чув, як сказала: «Ти неголений!».
РЕПЛІКА
739. Дама читає нотацію малому лобуряці. Хлопець відповідає словом на слово. Обурена дама говорить:
— Як ти смієш поводитися так зі мною? Я могла би бути твоєю мамою!
— Звичайно, що так. Мій тато завжди мав добрий смак.
ОДНУ ЧЕТВЕРТУ!
740. Учителька, перевіряючи, як діти розуміють дроби, питає учня:
— Що б ти хотів дістати: одну третю чи одну четверту груші?
— Одну четверту.
— Чому?
— Бо не люблю груш.
РІЗНИЦЯ
741. Літня дама до малого хлопця:
— Чи ходиш до школи?
— Ні, мене посилають.
З'ЯСУВАЛА
742. Ганя до мами:
— Мамко, чого ти так дуже потовстіла?
— Бачиш, дорогенька, я потовстіла тому, що сподіваюся на малого братчика для тебе.
— О, тепер я знаю, чого вгруб наш священик.
— Чого ж?
— Бо вчора сказав, що сподівається на вікарія!
ЛОГІЧНО
743. Хлопчик до колеги:
— Вмієш читати і писати?
— Вмію лише писати.
— То підпишися тут.
Хлопець пише.
— Що ж ти написав?
— Не знаю, таж я сказав тобі, що не вмію читати!
ВИПЛАЧУЄТЬСЯ
744. До каси філармонії підходить дама з дочкою і питає:
— Скільки коштує квиток у перші ряди?
— Вісімдесят злотих,— відповідає касирка.
— Чуєш?! — вигукує дама до дочки.— Люди платять вісімдесят злотих за квиток! Будеш, нарешті, вчитися грати на скрипці?!
НЕ САМ
745. Вчитель, проглядаючи завдання учня, дивується, як це одна людина могла допустити так багато помилок. Учень і каже:
— Зовсім не одна. Тато допомагав мені.
ТИТУЛИ
746. Три хлопчики з гордістю розповідають про своїх батьків:
— Моєму татові всі кажуть «пане директор».
— А мого тата кожний називає «пане голова»!
— А мого тата тільки хтось побачить, то й вигукує: «Боже мій!»
ЗНАК
747. Малий хлопець до залицяльника старшої сестри:
— Йоля сподівалася, що ви сьогодні прийдете.
— Звідки знаєш?
— Бо пішла з дому.
СПОРТСМЕНИ
748. Розмовляють два хлопчаки:
— Мій брат пробіг на шкільних змаганнях два кілометри за хвилину.
— Не бреши! То краще, ніж світовий рекорд!
— Але він знає коротшу дорогу.
СУЧАСНА ДИТИНА
749. Столичний хлопчик виїхав на село до дідуся. Весело бігав на подвір'ї, раптом побачив, що із хліва вибігло порося і почав гукати:
— Дідусю, дідусю! Іди-но мерщій, свиня вибігла з гаража.
ПОХВАЛИВСЯ
750. — Он як, батьку! Я здатний на таке, чого ти ніяк не зробиш!
— На що це, синку?
— Я здатний ще рости.
ХИТРИЙ
751. Хлопчик: — Тітонько, дайте два форинти, хочу піти до батьків.
Жінка: — Не плач, дитино. Ось тобі два форинти. Де ж твої батьки?
Хлопчик: — У кіно.
РОЗУМНИЙ
752. — Петі, дістанеш п'ять форинтів на морозиво, якщо більше не вживатимеш це паскудне слово.
— П'ять? Я знаю й такі, що варті двадцять.
НА УРОЦІ ЗООЛОГІЇ
753. Учитель: — Що ти знаєш про верблюда?
Учень: — Є одно- і двогорбі верблюди.
Учитель: — А чи є безгорбий верблюд?
Учень: — Є, але то каліка.
ТАБЕЛЬ
754. Учень приніс в кінці року табель з поганими оцінками, подає його батькові й каже:
— Знаєш, батьку, чомусь мені вже не хочеться їхати в туристську подорож... Навіщо?.. Та й велосипед, що ти обіцяв, ні до чого.
ТОНКИЙ НАТЯК
755. Напередодні Нового року батько помічає, що його семирічний син чогось притих і ходить задумливо.
— Чого це ти зажурився, Янчі? — спитав батько. Янчі став перед батьком і з серйозним виглядом каже:
— Оце я кілька днів думав і вирішив, що як виросту, куплю тобі на Новий рік іграшковий електричний поїзд.